Вівторок
19/Бер/2024
06:54
Пошук
Таймер
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

МАРОККО. ЧАРІВНІ ГРАНІ МАГРИБУ 3

(на попередню сторінку)

 І, дійсно, лише тихим надвечір’ям наша група  побачила піски пустелі. Кінцевою точкою довгого переїзду став Ерг Чеббі – великий піщаний масив на кордоні з Алжиром. Розмістившись на ніч в готелі, стилізованому під затишний бедуїнський касбах, ми віддали належне маринованим оливкам, фруктам та сиру з запашним м’ятним марокканським чаєм.

    

    Ледь вловимий світанок застав нас в барханах Сахари верхи на верблюдах. Два провідники – бедуїни, батько та син підрядилися провести нас в таке місце, звідки ми зможемо послідовно побачити всі фази  вічного атракціону з невибагливою назвою «Схід сонця в Сахарі». Слід відзначити, обіцянку вони виконали. Осідлавши дромедарів – одногорбих верблюдів – ми поспішили за провідниками. Десь за годину наша група вигідно розташувалася на гострому гребені дюни, в тіні величезного піщаного бархану. І вже звідси ми спостерігали, як перші несміливі сонячні промені стрімко наростаючи і посилюючись за короткий час заливають увесь простір безжалісним яскравим світлом. Ну, а наші фотографи з задоволенням показували один одному чудові «впольовані» кадри з запаморочливою грою світла та тіні. Як це не дивно, і поїздка верхи на кораблях пустелі була приємною і не важкою. Хоча, можливо, тут справа в сідлах: на відміну від єгипетських верблюдів з подібної атракції їх марокканські родичі були осідлані зручними магрибськими сідлами, на яких європейські туристи вирушають і в кількаденні подорожі Сахарою.

    

   

 До речі, про туристів. Після гір Атласу кількість іноземців зросла в рази. То ми обганяли машини з німецькими, французькими, іспанськими номерами, то нас обійшла група англійців на спортивних мотоциклах а кількість прокатних машин з марокканськими номерами не піддавалася підрахунку. На шляху, що тягнувся добрих двісті кілометрів по пустелі постійно зустрічалися готелі та кемпінги стилізовані під ріади в містах чи казбахи в незаселеній місцевості, хороші автозаправки, багато сувенірних магазинів і навіть приватні геологічні та палеонтологічні музеї! На відміну від нашого короткого рейду в Сахару багато європейців залишаються тут на довший час – для «сафарі» на верблюдах, екскурсій до геологічних та палеонтологічних пам’яток, катання на мотоциклах чи квадроциклах  по пустелі. Багато з них приїжджає цілими сім’ями, в тому числі і з маленькими дітьми. А чого, посидіти у футболочках за вечерею, яку приніс послужливий бедуїн, спостерігаючи, як сонце сідає за високі піщані дюни і знаючи, що в твоєму рідному Гамбургу чи Ліверпулі зараз холодно, мокро і, головне, дорого… Так, туризм у Марокко має величезні перспективи!

   

Та дорога кликала нас далі. Взагалі, наш гурт налаштувався на серйозні африканські пригоди і прекрасний рівний асфальт став певним розчаруванням. Тому ми вирішили ризикнути і поїхали з пустелі по самій що ні на є третьорядній дорозі. І не пошкодували! Нашим очам відкрилася рідкісна картина – дощ в Сахарі! В одному місці дощова вода навіть перелила через шляхове полотно і ми рухалися по воді в оточенні ошалілих від такого видовища місцевих дітлахів. Але за короткий час все  стало на свої місця і гладенька сіра стрічка шосе вивела нас знову до підніжжя Високого Атласу, тільки тепер вже з східної сторони. Місцеве населення значно потемнішало – Атлас та землі на південний схід від нього заселені берберами, арабського населення тут фактично вже не зустрінеш. Середземноморські ландшафти зникли, місцевість стала більш «африканською» в нашому сприйнятті. Хоча для мене наш наступний об’єкт, ущелина Тодра, нагадала близькосхідну Йорданію з її славнозвісною Петрою. Глибока гірська ущелина наче ножем розтинає великий гірський масив. По дну ущелини протікає річка з напрочуд чистою водою. Скелі віддають всіма переливами червоного кольору, який дисонує з синявою безхмарного неба. Місцина дуже видовищна, проте, на жаль, занадто комерціалізована. Ресторани, сувенірні крамниці, готелі тягнуться протягом декількох кілометрів. Хоча, можна взяти напрокат велосипеди а чи й пішки обійти Тодру стежками, до яких зась автомобілістам. Найкращі оглядові точки знаходяться досить високо в горах, а вся місцина напрочуд фотогенічна. Зрештою, як і все Марокко...

   

  Пообідавши в містечку Тінерхірі берберським таджином за 25 дирхам, ми продовжили подорож і вже затемно добралися до Варзазату, кінематографічної столиці Марокко. Розмістилися в готелі на центральній площі міста, створеній за наказом короля Мохаммеда V. Широка пішохідна площа була викладена кам’яними плитами теплого медового кольору. Місцина дуже пожвавлена, дуже чисто, багато кафе й ресторанів під відкритим небом. Місцева молодь і туристи з сміхом та галасом проводила своє дозвілля. Саме у Варзазаті були найнижчі ціни на сувеніри та товари для туристів, та й ціни в ресторанах були смішними. З балкону було видно світлову рекламу дорогих готелів – що поробиш, для зйомок на студію «Атлас Студіос»  прилітають актори та режисери світового рівня, без п’ятизіркових готелів не обійтися. Взагалі, світова кіноіндустрія зацікавилася Варзазатом з 50-х років ХХ ст. Одним з перших фільмів був «Лоуренс Аравійський», а далі пішло-поїхало. Недорога, стабільна країна з хорошою інфраструктурою та прекрасною натурою, теплою зимою та безхмарним небом. А згодом виявилося, що будувати декорації тут теж дешево і вигідно. Перелік знятих тут фільмів говорить сам за себе: «Гладіатор», «Чотири пера», «Перлина Нілу», «Олександр», «Царство небесне», «Принц Персії», улюбленець дітей «Астерікс» та багато інших. Та що там казати, коли Скорцезе знімав свій тибетський монастир для «Кундузу» поблизу Варзазату! Зйомки продовжуються й сьогодні, але це не заважає численим шанувальникам кіно здійснювати екскурсію як на саму кіностудію, так і на її раніше побудовані декорації.

 Ми ж побачили процес виготовлення кінематографічних декорацій під час відвідування ксару Айт-Бен-Хадду. (читати далі)

Вгору