Вівторок
19/Бер/2024
06:01
Пошук
Таймер
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

ТУРЕЧЧИНА. ТРАПЕЗУНД КОЗАЦЬКИХ ЛІТОПИСІВ 3

(на попередню сторінку)

                                             

Після взяття Константинополя хрестоносцями у 1204 році Олексій і Давид Комніни, нащадки впливової візантійської династії, прийшли у Трапезунд і проголосили місто своїм. В цьому їм допомогло грузинське військо, яке надала грузинська цариця Тамара, що доводилася хлопцям тіткою(слід відзначити, що Грузія на той час була найпотужнішою державою в регіоні, що простягся від Балкан до Каспію). З цього моменту, в останні два з половиною століття існування Візантійської імперії, саме Трапезунд, а не Константинополь буде справжньою імперською столицею Чорного моря. Взагалі то, подібно більшості імперських титулів титул Великих Комнінів був перебільшенням. Але у своїх обмежених рамках, як політичних, так і географічних, Великі Комніни створили державу, яка багатьом чужинцям здавалася вершиною розкошів, захопливою і майже міфічною сумішшю декадентської величі Орієнту і таємничого благочестя східного християнства.

   Мандрівникам, які вперше прибували до Трапезунда морем, панорама міста мала здаватися чарівною. Місто відкривалося з-за пагорбів, аж коли корабель майже заходив у порт. Спершу погляд зупинявся на дзвіниці собору св.. Софії, а вже далі відкривалося все місто – на тлі Понтійських Альп до води спускалися розділені глибокими ярами тераси кварталів. Міські пагорби були густо вкриті садами й виноградниками. В місто вели дерев’яні мости між ярами, до фортеці тулилися будинки, а нагорі височів величавий імператорський палац Комнінів. Імператори збудували пристань для кораблів у нижньому місті, але торговці воліли кидати якір далі, у східній околиці. Там у невеличкій затоці генуезці та венеціанці побудували доки і склади. До речі, знаходилися там і товарні склади купців з України, передусім, зі Львова. Також у жвавому торговому передмісті на мандрівника чекали майстерні й корабельні контори, галасливий базар, заїжджі двори для далеких караванів і повний набір різноманітних церков – вірменська, католицька й інші.

                         

  Подорожньому, який вирішив оглянути саме місто й околиці,  діставалося ще більш цікавого. Собор св. Софії з окремою дзвіницею і багатими фресками, набагато менший за константинопольський, але все одно приголомшливий. Палац Комнінів у верхньому місті, оздоблений білим мармуром, колонними залами та золотими куполами із зірками; стіни прикрашали портрети імператорів і картини, на яких зображені їх подвиги. Далі від моря були розташовані кілька знаменитих і заможних монастирів, яким Комніни пожертвували багато земель і привілеїв. Улюбленим місцем прочан був монастир Сумела.


 Трапезунд був столицею імперії, але її серцем були родючі долини Мацуки (Мачка), якими проходив караванний шлях Трапезунд – Тебриз. Населення, в абсолютній більшості греки, жило невеличкими громадами, вирощуючи худобу і зерно, яке продавалося на узбережжі. А по той бік Понтійських гір мешкали тюркські племена. Одне з них – османи – з часом створило державу, яка згодом стане називатися Османською імперією, а ще пізніше – Туреччиною. У 1453 році турки-османи захопили Константинополь, який згодом змінив назву на Стамбул і став столицею Османської імперії.  Навіть після цього трапезундські імператори залишилися при владі, але ненадовго. Вже  1461 року османський султан Мегмед ІІ підійшов до Трапезунду з Анатолії з сухопутним військом, а з моря до обложеного міста наблизився  турецький же флот. Дощового дня 15 серпня імператор Трапезундської імперії без жодного пострілу здався на милість султана.

(читати далі)

Вгору