ТУРЕЧЧИНА. ТРАПЕЗУНД КОЗАЦЬКИХ ЛІТОПИСІВ 3
(на попередню сторінку)
Після взяття Константинополя хрестоносцями у 1204 році
Олексій і Давид Комніни, нащадки впливової візантійської династії, прийшли у
Трапезунд і проголосили місто своїм. В цьому їм допомогло грузинське військо,
яке надала грузинська цариця Тамара, що доводилася хлопцям тіткою(слід
відзначити, що Грузія на той час була найпотужнішою державою в регіоні, що
простягся від Балкан до Каспію). З цього моменту, в останні два з половиною
століття існування Візантійської імперії, саме Трапезунд, а не Константинополь
буде справжньою імперською столицею Чорного моря. Взагалі то, подібно більшості
імперських титулів титул Великих Комнінів був перебільшенням. Але у своїх
обмежених рамках, як політичних, так і географічних, Великі Комніни створили
державу, яка багатьом чужинцям здавалася вершиною розкошів, захопливою і майже
міфічною сумішшю декадентської величі Орієнту і таємничого благочестя східного
християнства.
Мандрівникам,
які вперше прибували до Трапезунда морем, панорама міста мала здаватися
чарівною. Місто відкривалося з-за пагорбів, аж коли корабель майже заходив у
порт. Спершу погляд зупинявся на дзвіниці собору св.. Софії, а вже далі
відкривалося все місто – на тлі Понтійських Альп до води спускалися розділені
глибокими ярами тераси кварталів. Міські пагорби були густо вкриті садами й
виноградниками. В місто вели дерев’яні мости між ярами, до фортеці тулилися
будинки, а нагорі височів величавий імператорський палац Комнінів. Імператори
збудували пристань для кораблів у нижньому місті, але торговці воліли кидати
якір далі, у східній околиці. Там у невеличкій затоці генуезці та венеціанці
побудували доки і склади. До речі, знаходилися там і товарні склади купців з
України, передусім, зі Львова. Також у жвавому торговому передмісті на
мандрівника чекали майстерні й корабельні контори, галасливий базар, заїжджі
двори для далеких караванів і повний набір різноманітних церков – вірменська,
католицька й інші.
Подорожньому,
який вирішив оглянути саме місто й околиці, діставалося ще більш цікавого. Собор св. Софії
з окремою дзвіницею і багатими фресками, набагато менший за
константинопольський, але все одно приголомшливий. Палац Комнінів у верхньому
місті, оздоблений білим мармуром, колонними залами та золотими куполами із
зірками; стіни прикрашали портрети імператорів і картини, на яких зображені їх
подвиги. Далі від моря були розташовані кілька знаменитих і заможних
монастирів, яким Комніни пожертвували багато земель і привілеїв. Улюбленим
місцем прочан був монастир Сумела.
Трапезунд був
столицею імперії, але її серцем були родючі долини Мацуки (Мачка), якими
проходив караванний шлях Трапезунд – Тебриз. Населення, в абсолютній більшості
греки, жило невеличкими громадами, вирощуючи худобу і зерно, яке продавалося на
узбережжі. А по той бік Понтійських гір мешкали тюркські племена. Одне з них –
османи – з часом створило державу, яка згодом стане називатися Османською
імперією, а ще пізніше – Туреччиною. У 1453 році турки-османи захопили Константинополь,
який згодом змінив назву на Стамбул і став столицею Османської імперії. Навіть після цього трапезундські імператори
залишилися при владі, але ненадовго. Вже 1461 року османський султан Мегмед ІІ підійшов
до Трапезунду з Анатолії з сухопутним військом, а з моря до обложеного міста
наблизився турецький же флот. Дощового
дня 15 серпня імператор Трапезундської імперії без жодного пострілу здався на
милість султана.
(читати далі)