Вівторок
19/Бер/2024
11:53
Пошук
Таймер
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

В'ЄТНАМ. ЛОТОСИ МЕКОНГУ. САЙГОН

 (на попередню сторінку)  

B’єтнам. Сайгон. 

  

Ранком виходимо в людський мурашник Сайгону. Шоправда, він пом’якшений місцем нашого проживання – це декілька туристичних кварталів в центрі міста. Перший поверх всуціль зайнятий ресторанчиками, барами, магазинчиками, обмінниками, книгарнями,  художніми та масажними салонами, інтернет-кафе, транспортними  та туристичними агенціями. Вище першого поверху розміщені нічні клуби та готелі і хостели. Прямо на тротуарі в’єтнамський фастфуд, продавці сувенірів, фруктів та розповсюджувачів реклами. Тобто, таке собі туристичне гетто, в якому дуже комфортно почувають себе іноземні туристи. Тут є, в принципі, все, необхідне  для короткої зупинки чи, навпаки, для тривалого перебування в країні. Адже, на відміну від українців, абсолютна більшість яких може собі дозволити лише короткочасне перебування в В’єтнамі, американці,  європейці чи японо-корейці подорожують місяцями. Багато хто з них просто пересиджує в азійських  краях холодну зиму, насолоджуючись теплом та дешевизною тропічних країн. Пам’ятаю, років з десять тому, німкеня, офіціантка з Гамбурга, на пальцях доводила мені, що  чотиримісячна відпустка в Азії в  зимній гамбурзький «несезон» обходиться їй дешевше, ніж оренда житла в Німеччині на той самий термін. Більш того, дуже дивувалася нашим, тоді ще двотижневим подорожам. На її тверде переконання, коротку подорож при дорогій вартості авіаквитка можуть собі дозволити або дуже багаті люди, або ж дуже дурні. Не хочу думати, до якої категорії вона нас тоді зараховувала.

  Дійсно, якщо заздалегідь підшукати собі порівняно недорогий акційний авіаквиток, саме перебування в Південно-Східній Азії досить дешеве навіть для українців. В минулому році експедиційна група VOLOЦЮГ поставила в в’єтнамському  Хой-Ані своєрідний рекорд – 3 $ за проживання в гестхаузі протягом доби з чоловіка. Жили ми чотирьох в великій кімнаті, умови були дещо спартанські, але вентилятор, гарячий душ та нормальний туалет були присутні. Проте цього разу група типу «наша Галя балувана», номери беруться з усіма понтами, як то: розташування в центрі міста чи поблизу пляжу, не більше двох осіб в номері, кондиціонер, холодильник, міні-бар, Wi-Fi, гаряча вода, готельні рушники а, часом, навіть басейн та сніданок. Зрозуміло, що все це одразу приводить до зростання ціни в декілька раз, але, якщо народ просить… Особливо розчулює необхідність наявності телевізора в номері, на якому одразу виставляється єдиний доступний для розуміння канал «Росія». Я цю гидоту разом із «Шансоном» не можу терпіти навіть в Україні, а тут, за девять тисяч кілометрів від совкової України добровільно(!) притуплювати себе, та ще й доплачувати за це…

Одначе, не будемо про сумне))) Будемо про Сайгон!

 

Французи, на відміну від англійців, були нікудишніми колонізаторами. До колоній вони дорвалися пізно, землі їм дісталися не найкращі, промислова продукція Франції була дорожча, а значить, менш конкурентоздатна, ніж в Англії. Крім того, французи абсолютно даремно тринькали гроші на популяризацію та просування своєї культури в залежних територіях. Все це призвело до повного краху французької колоніальної імперії в середині ХХ століття. Проте був в цьому і великий плюс – в усіх колишніх французьких колоніях ми сьогодні можемо милуватися, без перебільшення, шедевральними  архітектурними спорудами. Не став винятком і Сайгон після його завоювання у 1859 році. Сюди приїхало на постійне проживання багато мешканців метрополії - досить того, що в 1929 році  з 123 тис. чоловік, які тоді жили в Сайгоні,  французів було понад 12 тис. Колишній адміністративний центр французької Кохінхіни прикрашають суто європейські споруди, як то  Собор Сайгонської богоматері, залізничний вокзал,  будівля мерії, театр.  Головпоштамт, наприклад, належить  авторству Густава Ейфеля, так так, того самого.  Досить цікавий архітектурний стиль, суміш лінивої розслабленості Провансу і гамірної суєти В’єтнаму, помаранчеві черепичні дахи і пальми в великих червоних китайських горщиках. Сьогодні тут же розташовані серйозні, мережеві готелі, дорогі крамниці, ресторани, банківські офіси. Все виглядає досить солідно, по представницьки. Разом з тим, цій частині міста присутні легкість, святковість, своєрідний курортний шарм. Загалом, гаряче рекомендую для обов’язкового відвідування у Сайгоні.

  

Але не лише сліди перебування колишніх колонізаторів наклали відбиток на обличчя міста. У 1955 році Сайгон був об'єднаний в одну адміністративну міську одиницю з сусіднім Чолоном, що мав на той час числене китайсько-в'єтнамське населення. Тому без відвідування сьогоднішнього округу Чолон в Сайгоні з його автентичними базарами та старовинними пагодами враження від столиці Півдня будуть неповними.

  

І, звісно, сучасні, пульсуючі та багатолюдні вулиці  мегаполісу не дають забути, що ми знаходимося в майже вісьмимільйонній економічній столиці однієї з найбільш динамічних економік світу. 

  

Ну, сувенірний ринок  Бень Тань в центрі міста теж атракція з розряду «маст сі». І не тільки побачити, а й, звісно, щось придбати. Крім суто сувенірів, на ринку досить непоганий вибір одягу для туристів, якщо добре пошукати, то можна навіть знайти справжній шовк. Спеції, лікувальні бальзами та настоянки, фрукти, перли, вироби з дерева, сувеніри нібито з часів вєтнамської війни, їжа… Як там у Гоголя: "Що боже, ти мій господи! чого нема на тому ярмарку! колеса, скло, дьоготь, тютюн, ремінь, цибуля, крамарі всякі... так що хоч би в кишені було рублів із тридцять, то й тоді б не закупив усього ярмарку!" (читати далі)

Вгору