Схід - "Дике поле" 5

ВІЙСЬКО.

   Дзвінок від «Дерев’яного». Машина за нами вже вийшла. Мчимо на блок-пост. Якраз вчасно, щоб побачити декілька нових БТР-4 під українськими прапорами. Згодом прибуває загін піхоти. Всі рухаються десь в напрямку Красного Лиману.  Передислокація, отже…

   Прибуває «Дерев’яний». Обіймаємось, вітаємось. Часу обмаль, тому поспішаємо за вояками в напрямку Слов’янська. Хвилин сорок – і ось ми вже на околиці табору спец призначенців. Підходять наші солдати. Наші - це 8-й полк спецпризначення ЗСУ дислокований в Хмельницькому, тому не дивно, що більшість вояків – мешканці Хмельницької області. Тут немає строковиків – лише контрактники. Тому й кидають їх у саме пекло. Досить сказати, що 8-й полк брав участь у відомій операції українських військових по звільненню донецького аеропорту.  Та й в Слов’янськ  розвідка наших ввійшла десь ополудні, задовго до офіційного визволення міста.

   Розвантажуємо бус, передаємо продукти. Їх немало й небагато – півтори тони, тому працюємо разом. Хлопці засмаглі, в потертому камуфляжі. Відчуваємо себе трошки незручно поряд з ними в своєму новому камуфляжі з самооборонівськими  емблемами.  До акції  Полонської Самооборони приєднався депутат ВР України Кравчук Василь, наш земляк з Теофіпольщини.  Тож передаємо від нього спецпризначенцям  бронежилети, літні «берці» для розвідників, інше спорядження. Бронежилети 4 класу захисту «Гайдамака», зроблені як жилет-розгрузка з аптечкою. Чекали їх дванадцять днів, що поробиш – черга. Проте найбільше радіють бійці, як не дивно, тактичним рукавичкам, просять ще тактичні окуляри. Полонські аптекарі укомплектували п'ятнадцять аптечок, підприємці купили біноклі, а ще труси для цілої роти. Все це перекочовує в армійську машину.

  Ну, і , основний сюрприз – тепловізор. Під час минулої нашої поїздки вояки скаржилися на відсутність тепловізорів і спеціальних прицілів. Проте тепловізор не гречка чи сало – вартість хорошого приладу з дальністю спостереження один кілометр коливається в межах 45-50 тисяч гривень. Зрозуміло, що це вам не бронежилет за 3300 гривень, тут все серйозно. Одначе, гроші все-таки знайшлися. Подейкують, що їх пожертвував анонімний громадянин, який задля цього зняв латунну скульптуру Лєніна  і здав її на кольоровий брухт.  Як би там не було, тепловізор, доставлений  контрабандою з Білорусі, в руках спецпризначенців.  Ми перевіряли його перед передачею, чутливість неймовірна – вночі показує навіть слід від босої ноги на дорозі! Ось і  зараз, незважаючи на денну спеку, розрізняємо силуети теплих тіл та двигунів машин на відстані в двісті метрів. «Дерев’яний» задоволений, просить, якщо можна, приціли до «снайперок». Ну, це вже наступного разу.

   Взагалі то хлопці злі. Нарікають на непослідовність наказів, на тупцювання на одному місці,  погану координацію дій між різними силовими структурами. Запевняють, що якби чітка команда і сміливість вищого керівництва, все зробили б значно швидше. Скаржаться, що вся нова техніка, в основному, йде зараз на озброєння Нацгвардії, зокрема, ті ж БТР-4. Підтверджують зміни в частини населення зони АТО. Так, є явні вороги, а є й нормальні люди, які вітають українську армію і чекають її приходу, як щастя. Ну, в принципі, ми це й самі знаємо.

   Раптом з бокової дороги під’їздить невелика колона  легковиків і бусів, яку супроводжують бетеери і патрульні машини з озброєними бійцями. З’ясовуємо, що це іноземні й українські журналісти на чолі з речником АТО Олексієм Дмитрашковським.  Зацікавлено йдемо за ними. Виявляється, метрів за двісті від нас, просто на дорозі, механіки приварюють до бронетранспортерів великі металеві решітки – захист від кумулятивних снарядів. В ході останніх боїв за Красний Лиман решітки довели свою перевагу. Ефективність дії бетерів значно зростає, захищеність наших солдатів теж, тому, по можливості, більшість з них буде переобладнана. Слухаємо пояснення речника АТО і не відмовляємо собі в задоволенні  зробити з Дмитрашковським  спільні знімки, тим більше, що інший офіцер супроводу виявляється нашим земляком з Кам’янця-Подільського. Журналістів везуть далі, а ми записуємо прохання і побажання наших вояків. Але це вже на майбутнє. Прощаємося і вирушаємо назад, до мирної території.

(читати далі)