Грузинське вино. Широка палітра, неймовірно п’янке, справжнє вино, що виготовляється за давнім національним рецептом. Сапераві, Цинандалі, Кіндзмараулі  - ці назви як вишукана поезія тішать слух .  Вино роками зберігається у спеціальних глиняних ємкостях  - квеврі -  що закопані в землю у прохолодних підвалах. Такий напій задовольнить навіть найприскіпливішого поціновувача. Грузини знають толк у вині і це зовсім не дивно, адже споконвіків відточували техніку, спосіб приготування, але залишили настільки самобутньою, що це мимоволі викликає повагу.

        А бринза… Якщо ви не куштували грузинську бринзу, то ви прожили життя марно. Бринза в Грузії - як ліки, як еліксир молодості і здоров’я. На будь який смак. Хоча, тут вона також називається сулугуні.   

Грузинські страви з їх гостротою та пряністю становлять суцільні контрасти – лобіо, хінкалі, сациві, харчо і , звісно, хачапурі. Про грузинську чачу мовчу – це як український добрий самогон, гріх не спробувати. Женуть її лише з винограду – жодного цукру чи дріжджів. Недарма я наполягала на тому, що Грузія країна контрастів. У ній дивним чином гармонійно поєднуються високі технології та чистота незачепленої природи.                                                                                                                  

          Тбіліські  лазні. Ще в 19 столітті А. Пушкін так сказав: « Зроду не зустрічав я ні в Росії, ні в Туреччині нічого розкішнішого тифліських бань». І,  дійсно, дуже рекомендую відвідати тбіліські термальні слазні, що розташовані в старій частині міста. Гаряча сірчиста вода, холодний басейн та чудодійні руки масажиста дають вашому тілу неймовірні відчуття.

         Сама столиця, Тбілісі – чудова суміш старовинної, класичної та ультрамодерної архітектури.

          Та,  наостанок. Грузини не дарма славляться своєю гостинністю. Це гордий, щирий, доброзичливий народ. І що найбільш приємно, українців тут дуже поважають і люблять!  І я люблю тебе, Грузія!!!.

Вересень 2012