Вівторок
19/Бер/2024
07:48
Пошук
Таймер
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

ДВА БЕРЕГИ ДНІСТРА (ПРИДНІСТРОВ'Я) 2

(на попередню сторінку)

Камянка – колишнє сотенне містечко Брацлавського козацького полку. З 1613 року належала українській православній родині князів Острозьких. 1629 року переходить до українського князя Степана Четвертинського.  Під час Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького у 1648 році Кам’янка у складі Вільшанської сотні Брацлавського полку увійшла до української держави, але вже 1650 року стала сотенним містечком і Кам’янська сотня увійшла до складу новоствореного Чечельницького полку, після скасування якого знову повернулася до складу Брацлавського полку. Як і по всьому Поділлі, тут точилися жорстокі бої з поляками. Бували в Камянці подільський полковник Михайло Зеленський і гетьман України Петро Дорошенко. За умовами Журавненської польсько-турецької угоди 1676 року і внаслідок падіння уряду Гетьмана Петра Дорошенка Рашків залишився у складі турецької Оттоманської імперії.

    Тепер це типовий «ніякий» постсовєтський райцентр. Читаючи сайти мандрівників, часто зустрічався з зауваженнями про якусь особливу чистоту придністровських міст і сіл. Ніякої особливої чистоти не помітив, більш того, український Могилев-Подільський, який проїздив перед українсько-молдовським кордоном, виглядав і чистіше, і багатше придністровської  Кам'янки. Ну що ж, протестуємо продуктову крамницю й тут. Заходжу. Той самий знайомий асортимент українських харчових брендів. З місцевих товарів хіба що дорогущий зелений горошок в скляній півлітровій банці з совєцькою бляшаною кришкою. Але є і відмінність – цілий ряд алкогольних напоїв Тираспольського «Квінту», провідного підприємства ПМР. Дешевий коньяк і дуже дешева горілка, на етикетці якої зображені наші козаки Грай, Тур і Око в виконанні місцевого художника. Назва горілки промовиста – «Будьмо!». Якщо горошок приблизно на третину дорожчий хорошого українського «Вересу», то горілка вдвоє дешевша! От де роздолля пиякам! Спивайся по саме не хочу. Продавщиця розмовляє українською з якоюсь жінкою, однак до нас говорить російською. Погоджується на оплату в гривнях, але попередньо дзвонить у банк і дізнається курс на сьогоднішній день. Бере гривні по значно кращому курсу, ніж в Грушці, знову чомусь вибачається за те, що їхні «суворовки» ніде не беруть. (До речі, слухаючи придністровське радіо, регулярно чув крос-курси основних валют: євро, долара, гривні та рубля). Купую пляшку «Будьмо!» на сувенір хлопцям в Україну. Здуру не купую коньяк, який майже вдвічі дешевше українських цін. Робити тут більше абсолютно нічого і асфальтовою дорогою їду далі на північ, до Рашкова.

  

  Рашків – сотенне містечко Брацлавського козацького полку на річці Дністер. Рашків виник, найімовірніше, у кінці XIV століття. Перша згадка про Рашків належить до 1402 року. 1442 року згадується як замок Каравул на торгівельному шляху зі Львова до Білгорода-Дністровського, так званому «Via Tartarica», давньому відгалуженні Великого Шовкового шляху. 1562 року Каравул тримав Григорій Чечель. 1566 року Рашків увійшов до складу новоствореного Брацлавського воєводства Литовсько-Руського Великого князівства. Після Люблінської Унії 1569 року став частиною новоствореної Речі Посполитої. Містечко часто ставало початковим місцем козацьких військових походів на землі турецької Османської імперії, до якої тоді входила й сусідня Молдова. У 1617 році турецький уряд навіть послав 75-тисячне військо, очолюване візирем Ібраґімом, щоб покарати Річ Посполиту за походи, здійснювані Військом Запорозьким. За Бушівською турецько-польською угодою 1617 року замок у Рашкові було розібрано, але вже 1642 року відновлено.

Під час Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького у 1648 році Рашків у складі Вільшанської сотні Брацлавського полку увійшов до української держави, але вже 1650 року він став сотенним містечком і Рашківська сотня увійшла до складу новоствореного Чечельницького полку, після скасування якого знову повернулася до складу Брацлавського полку. Порубіжне українське сотенне містечко зазнавало нападів молдовських військ, польських та кримських військових підрозділів. Проте українські козацькі війська перебували тут, з різними перервами, до 1672 року. За умовами Журавненської польсько-турецької угоди 1676 року і внаслідок падіння уряду Гетьмана Петра Дорошенка Рашків залишився у складі турецької Оттоманської імперії.

  

  От і Рашків. При в’їзді покажчик  трьома мовами – російською, українською і кириличний  молдовською. Ліворуч височіють майже вертикальні схили, праворуч, за будинками, вгадується Дністер. З розмаху за три хвилини проскакую весь Рашків. Від старої слави торгового міста не залишилось нічого, принаймні, з траси це не проглядається. Сьогодні тут торгують хіба що власноруч вирощеною сільгосппродукцією – понад дорогою перед будинками стоять ящики з помідорами, картоплею, цибулею, відра з яблуками, кавуни тощо. Проте ні покупців, ні продавців щось не видно. Розвертаюся і вже повільно їду по селу. У центрі, традиційно, розташовані школа, будинок культури, сільська рада і амбулаторія. Біля неоковирного вказівника «Ринок» звертаю у напрямку Дністра. Інтуїція не підводить.  Вузькими покрученими вуличками з кам’яними огорожами виїжджаю на старий занедбаний майдан, а радше на розчищений пустир. Зі сторони Дністра майдан завершується якоюсь монументальною спорудою. Даху немає, але територія навколо будівлі та всередині ретельно розчищена – вирубані кущі, прибране сміття, акуратно складене тесане каміння. Заходжу всередину.

  

Ніби синагога. Точно! Ось на стінах ще ледь проглядаються напівстерті написи на івриті. Синагога збудована з тесаного каменю, як і більшість історичних споруд на Поділлі та в Північній Бессарабії, по обидва боки Дністра. Напевно, жидівська спільнота кинула гроші на якесь впорядкування руїн та догляд за залишками колишньої культової споруди. Ну, що ж, молодці, блін))))

(читати далі)

Вгору