Проте, насолоджуватися стравами азійської кухні ви можете будь де в Малайзії, а ось відвідати п’ять храмів різних вір та конфесій, які розміщені на відстані буквально десяти метрів один від одного, ви можете тільки в Малацці. Прямо в Чайнатауні на вулиці Токонг Імас розташований індуїстський храм, присвячений слоноподібному богу Ганешу, за ним – мечеть Кампунг Клінг , збудована в суматранському індонезійському стилі, трохи поодаль – Ченг Хун Тенг – найстаріший китайський храм у Малайзії, збудований в 1646 році. Картина була би неповною без буддистського храму та невеличкого притулку даосистів. Ми побували в кожному з них , зробивши скромні пожертвування та отримавши благословення всіх, за винятком мусульман – що поробиш, мечеть була абсолютно порожньою. Сліди панування європейців починаються за двісті метрів звідси, на Міській площі, яку прикрашають не тільки міська ратуша та протестантська церква, побудовані у вісімнадцятому столітті голландцями, а й водограй та великий годинник , що залишили для Малакки британці. Над усім цим височіє Сент Пауль Букіт – пагорб Святого Павла, - який увінчаний руїнами португальського собору шістнадцятого століття. Однак, католицька церква свого не втрачає ніколи – прямо за рогом розташована церква Святого Франціска Ксав’єри , котрий неодноразово бував у Малацці. Не варто, мабуть, і говорити про те, що всі релігійні споруди діючі, а в ратуші розміщені експозиції художнього музею. До речі, різних музеїв поблизу цілих п’ять – від морського до музею різьби по дереву – на будь який смак та уподобання, а пройшовши трошки на берег Малакської протоки, ми захоплено розглядаємо величезну португальську каравелу , що нависає над нами, погойдуючись на тихих океанських хвилях.
- Так, дійсно, і кого тут тільки не було –
зауважує мій товариш, але з українців ми , напевне, одні з найперших. І
помиляється. Ще 1804 року шлюп «Нева» , яким командував українець Юрій
Лисянський, зупинявся тут, повертаючись з першої російської кругосвітньої
експедиції. (Взагалі, мало хто знає, що випускник Ніжинської гімназії, капітан
і дослідник Лисянський написав чудові записки про цю експедицію, але
санкт-петербурзька академія наук відмовилася їх
друкувати, мотивуючи це тим, що записки написані не російською мовою, а
« южнороссийским наречием », тобто українською мовою. Ображений Юрій видав свій
твір через три роки в Лондоні англійською мовою, якою прекрасно володів.)
Згодом, у 1874 році ще один нащадок козаків, славнозвісний Миклухо- Маклай ,
розпочинає звідси одну з найважчих своїх мандрівок вглиб Малакського півострова
, яка увінчалась рядом географічних та антропологічних відкриттів. Микола
Миколайович навіть всерйоз розглядав можливість купівлі тут шматка землі та
створення поселення для науковців, проте цим планам не судилось здійснитися.
Але найбільше українців побачило ці береги під час переселення на Далекий Схід
кінця дев’ятьнадцятого – початку двадцятого століть. Тоді для освоєння і колонізації
азіатської частини Росії надавалися всілякі пільги та заохочення українським
селянам та міщанам. В березні 1883 року перші два пароплави вирушили з Одеси до
Владивостока через Індійський і Тихий океани, маючи на борту 1588 переселенців.
Шлях морем обходився дешевше, ніж сухопутний, тому наряду з Суецьким каналом та
Гонконгом Малакка стала відомою десяткам тисяч українців. Переписом 1917 року
на Далекому Сході зафіксовано 427 тисяч українців, з яких мінімум чверть
добиралася морським шляхом, в тому числі і через Малакку. А що ж сьогодні? А
сьогодні важко уявити собі українську кондитерську промисловість без малайзійської
кокосової олії та кокоса чи магазини електроніки без виробів з Малайзії, а
малайзійські будівельники будувати не можуть без українських швелерів чи
арматури в той час як військові освоюють
сторожові катери та зенітно-ракетні комплекси з написами « Made in Ukraine». (читати далі)