Вівторок
19/Бер/2024
12:41
Пошук
Таймер
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

ТАЇЛАНД. ЗАПИСКИ ПОДОРОЖНЬОГО

Вже входить у звичку – вкрасти у зими кілька тижнів, перемістившись у теплі краї. Однак, погодні сайти кажуть, що на батьківщині зима ще поки не прийшла. Мабуть чекає нашого повернення...

Для цього року обєктом подорожі було вибрано Таїланд і Малайзію.

Для тих, у кого Таїланд асоціюється зі словами «Патайя, Пхукет, шоу трансвеститів» відразу кажу – ми не по цьому. У нас – подорож, а це означає: вільний графік, вибір розваг і екскурсій, часті переїзди усіма видами транспорту, іноді – спартанські умови проживання.

Отож стартанули 10 січня. Уже звично: Київ – Дубай разом із МАУ (сервіс нормальний, літак – так собі), потім кілька годин мандрів по дьютікам у Дубаї, далі на Бангкок вже з «Емірейтс», а це вже зовсім пристойний рівень. Цього разу, правда, із фільмів на зрозумілій мові був лише один «Географ глобус пропив». Але то деталі.


Пригоди почалися вже в аеропорту Бангкока. Спочатку виявили, що не доїхали з нами два рюкзака, з них один – наш. Почали виясняти з представником авіакомпанії, виявилося, що їх не відправили з Борисполя. Саме ті два, які ми віднесли до іншого вікна як негабаритні. Мабуть їх порахували такими негабаритними, що не захотіли з ними морочитися...

Потім пропали Олег і Євген. Потім ми не знайшли Анатолія, нашого організатора, гіда і няньку, який мав нас зустрічати в аеропорту (він вилетів на пару днів раніше). Через деякий час Анатолій знайшовся, а до того він разшукав двох раніше зниклих, а отже одна проблема розсмокталася.

З рюкзаками трохи сумніше. Пообіцяли, що назавтра десь ополудні наш багаж доставлять в готель. Все як має бути. Але ми о 8.00 вибираємося з того готелю і їдемо на острів Ко Чанг.

Анатолій заспокоює, що власник готелю – класний чувак і він передасть наші рюкзаки на острів.

Заспокоєні їдемо громадським транспортом в Каосан (це район Бангкока), селимся в гестхаусі (кімната без вікон, але з кондиціонером), одягаємо, що знайшлося в маленьких рюкзаках,  які не здавали в багаж, і виходимо прогулятися у місто.

Цей район Бангкока дуже схожий на той, що ми жили у Сайгоні. Так само багато маленьких готелів, багато туристів з Європи (переважно молодь) і так само ввечері на тротуарах маленькі столи та стільчики, море людей і музика за принципом «хто кого перекричить».

Спати лягали десь о другій ночі за місцевим часом, але крізь тонкі стіни готелю було чути весь репертуар якоїсь місцевої рок групи (тайський рок – це звучить круто!). Під ці пісні і заснули.

Анатолій заспокоює, що власник готелю – класний чувак і він передасть наші рюкзаки на острів. 

Заспокоєні їдемо громадським транспортом в Каосан (це район Бангкока), селимся в гестхаусі (кімната без вікон, але з кондиціонером), одягаємо, що знайшлося в маленьких рюкзаках, які не здавали в багаж, і виходимо прогулятися у місто.

Цей район Бангкока дуже схожий на той, що ми жили у Сайгоні. Так само багато маленьких готелів, багато туристів з Європи (переважно молодь) і так само ввечері на тротуарах маленькі столи та стільчики, море людей і музика за принципом «хто кого перекричить».

Спати лягали десь о другій ночі за місцевим часом, але крізь тонкі стіни готелю було чути весь репертуар якоїсь місцевої рок групи (тайський рок – це звучить круто!). Під ці пісні і заснули.

На ранок «класний чувак» захотів по 15 $ за кожну одиницю багажу і ми погодилися, бо ж в рюкзаках все, що треба для життя (футболки, шорти, сандалі, а головне – ковбаса і сало). Залишили завдаток, завантажилися у туристичний автобус першого класу (дійсно відповідає цьому рівню – зручні крісла, прохолодно, кінофільми, мало зупинок) і рвонули до острова. 

З вікна роздивлялися Бангкок. Дуже велике місто, але впорядковане. Багато автомобілів і досить мало мотоциклів (на відміну від Сайгона). Багато хмарочосів, просто висотних житлових будинків, транспортних розв’язок на кількох рівнях, але й багато дерев і взагалі зелені. Численні новобудови, у т.ч. і нові транспортні магістралі. На дорогах практично немає заторів (може тому, що ми їхади в неділю?). Трохи важко призвичаїтися до лівостороннього руху, але на те у нас є водій.

(читати далі)

Вгору