Вівторок
19/Бер/2024
11:37
Пошук
Таймер
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

ТАЇЛАНД. ЗАПИСКИ ПОДОРОЖНЬОГО 6

(на попередню сторінку)

Сам храм описати словами важко. Це треба бачити: майстерний живопис, мозаїка, містичні скульптури. Все в яскравих кольорах з явною перевагою золотого, жовтого, червоного. Все сяє, відбиваючи сонячне світло. Прянні східні запахи від запалених паличок. У центрі всього – Будда, у цьому храмі сидячий. Зліва ченець справляє якісь ритуали. Біля храму треба зняти взуття, зайти босим і сісти на коліна. У чужий монастир зі свої статутом не ходять – виконуємо усі канони. Єдине – не можемо утриматися від фото. Це, мабуть, не правильно, але як по-іншому? Розказати – таки важко, не вистачає слів.


Перейшли до власне Ват Арун. Це величезна споруда на березі річки, прикрашена різними скульптурками. По крутим сходам піднімаємося вище, обходимо по колу. Ще більш круті сходи, майже вертикальні, підніматися по яким можна лише притримуючись за натягнутий товстий мотузок.

З верхнього ярусу відкривається чудовий вид на Бангкок. За річкою видніються позолочені дахи королівського палацу. На жаль, через протестні акції добратися до нього ми не можемо.

Сходити вниз не хочеться. Вітер приємно охолоджує, хоч і припікає сонце. Однак, час підганяє.

Переправляємося на інший берег. Пішки проходимо до ще одного храмового комплексу. Це нагадує лавру – на одній території кілька різної величини храмів. Кожен зі своїм значенням, історією та архітектурою. Єднає вишуканий стиль, яскраві фарби все тих же кольорів: червоне, жовте і золоте. Головна святиня, до якої усі йдуть – статуя лежачого Будди, 46 метрів довжини, кілька метрів у висоту, вся покрита сусальним золотом. Кажуть, що кошти на спорудження збирали усі жителі країни. Вражає і зачаровує.

Обійшовши статую з лицевої сторони, під стіною знаходимо довжелезний ряд мідних горщиків. Розмінюємо 20 бат на дуже мілку монету і кидаємо по одній в кожен горщик, загадуючи при цьому бажання. Розпочав із побажання здоров’я рідним, звичайно ж кинув монету за мир і спокій в Україні та її процвітання. Остання монетка – здоров усім моїм недоброзичливцям. Сподіваюся, що їх небагато.

В кожному з храмів – статуї Будди, під стінами назовні – теж. Люди висловлюють свою повагу і приносять пожертву шляхом наклеювання невеликих шматочків золотої фольги. Деякі статуї обклеєні настільки, що важко вгадати риси обличчя.

Втомлені і перевантажені враженнями, тим не менш, продовжуємо знайомство з Бангкоком. Цього разу наш шлях лежить до китайського кварталу. Насправді, це не квартал, а місто у місті – Чайна-таун. А реально – це один великий базар, по якому ходять іноземці начебто на екскурсії, а господарі та продавці намагаються їм щось продати.

Звичайно, тут ми розбрелися і відірвалися один від одного. А Юля взагалі загубилася. Шукали, кілька разів пробіглися по тим рядам, куди заходили разом. В результаті знервована і перелякана Юля приїхала до готелю сама на таксі, на щастя маючи при собі візитівку.

Наступного дня поїхалит приміським поїздом в древню столицю Таїланду місто Аюттая.

Спека і тригодинна поїздка не сприяли підвищенній увазі до руїн старовинних храмів. Закарбувались в пам’яті похилені з незрозумілих причин вежі, які нагадували пізанську башту в мініатюрі.


Своєрідною візитівкою історичного храмового комплексу є голова Будди, яка вросла в корені величезного дерева. Місцеві жителі вважають символічним  проявом божественної сили, що голова зруйнованої статуї була підхоплена корінням ростучого дерева і вросла в нього в правильному вигляді, не перевернута.


Відправлятися  у зворотній шлях до столиці теперішньої мали о четвертій пополудні. Ледве добралися до місцевого вокзалу (було 15.30), підійшов поїзд і станційний відповідальний товариш залементував «Бангкок! Бангкок!». Швиденько завантажилися і були на місці вже через дві години. В деталях не розбиралися: «Восток – дело тонкое!».

(читати далі)

Вгору