Вівторок
19/Бер/2024
04:20
Пошук
Таймер
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

ТАЇЛАНД. ЗАПИСКИ ПОДОРОЖНЬОГО 7

(на попередню сторінку)

ПРЯМУЄМО НА ПІВДЕНЬ 

Наступним пунктом нашої програми було місто Хат-Яй на самому півдні Таїланду. На кількох таксі, з нервовим очікуванням групи товаришів, які не захотіли жити в спартанських умовах нашого готелю і перебрались в апартаменти вищого класу в іншому місці, опівдні прибуваємо на центральний вокзал. О першій годині за місцевим часом відправляємося у досить дальню дорогу. Вікіпедія каже, що Хат-Яй знаходиться на відстані 933 км від Бангкока і дорога автобусом туди займає 12 годин.

Ми їдемо поїздом, тому за розкладом у нас цей шлях займе майже 17 годин.

Вагон зі спальними місцями і досить оригінальний, як для нас. Спальні місця розташовані вздовж проходу. Нижнє місце спочатку має вигляд двох крісел для сидіння обличчям до обличчя. Верхнє спальне місце закрите, так розумію, що при опусканні кришки утворюються полиця другого ярусу. Є місце і отвори, щоб приладнати столик, який знахожу під одним із сидінь і приладжую на законне місце.

Прохід не є прямим, тому що в ньому розташовані полиці для багажу. Конструктивно стійки для полиць є одночасно драбинкою на другий ярус полиць. Вікна відкриті навстіж (не так як у нас – на четверть зверху, а майже до самого низу), під стелею крутяться вентилятори. Поїзд рушає точно о 13.00, але довго тянеться по передмістям Бангкока. Відкриті вікна і вентилятори створюють достатньо комфортні умови.

Столик відразу використовується за призначенням – на ньому нарізаються вцілілі припаси, доповнені місцевими фруктами та овочами. Святкуючи возєднання з нашим рюкзаком, зменшуємо його вагу на одну 0,7 «Золотої ниви».

Після банкету на колесах провідник починає обладнувати спальні місця. Застилає постіль (у нас такого вже давно немає, у всякому разі у купейних вагонах тих поїздів, яким іноді доводиться їздити). Не закриваючи вікно опускає металеві жалюзі із сітками, очевидно, проти комах. Приємна несподіванка – виявляється, що кожне спальне місце закривається шторкою із щільної тканини. Таким чином у фактично плацкартному вагоні створюється можливість усамітнення бодай в межах однієї полиці.

Обладнуючи постіль на наших місцях, провідник намагається демонтувати столик. Мабуть, нечасто вони тут використовується, бо провідник робить це дуже невміло, зрештою прсто вириваючи його зі стіни разом з кріпленням. Так у вагоні зявляється ще один ветиляційний отвір. Показую йому, як правильно це робиться без шкоди рухомому складу, але провідника, схоже, це мало хвилює.

Ще одна особливість правил проїзду на таїландській залізниці – двері у вагон не зачиняються. Тобто при будь-якій швидкості руху вони відкриті навстіж. Для курців полегшення – можна просто стати на сходах. Ніхто не переймається, чи не випав пасажир, не робить зауважень і тим більше, не забороняє. При цьому швидкість, за моїми оцінками, була в межах 100 км/год. Повна свобода і демократія. Правдв слід зауважити, що таких коливань, підкидувань і струсів, як на наших залізницях, тут не було. Отже, колія знаходиться в доброму стані.

Вночі стало прохолодніше. Двері закрили тільки далеко після півночі. Вікно за металевими жалюзями довелося закривати самому. Наші хлопці в одному місці навіть одягли поліетиленовий пакет на вентилятор. Так він в ньому і крутився всю ніч. Місцеві аборигени були здивовані такою раціоналізаторською ідеєю. Але в цілому подорожувати було достатньо комфортно.

Прокинулися хвилин за сорок до часу прибуття, вказаного в квитку (5.52 за місцевим часом). Коли з-за шторок появилася Анжела з питанням «Коли прибуваємо?» Олесандр Миколайович пожартував: «Запізнюємося на дві з половиною години!». Це дійсно був жарт – запізнилися ми на три з половиною. Де їздив той поїзд всю ніч зі швидкість в межах 100 км?

Хат-Яй

Це невелике місто (до 100 тис. населення) майже на кордоні з Малайзією. Відоме як центр шопінгу. Саме цьому й були присвячені два з половиною дні перебуванння тут. Так захопилися, що навіть довелося пожертвувати відвіданням чайних плантацій в Камерон-Айленді (це вже в Малайзії).

Щоб урізноманітнити перебування, зїздили в адміністративний центр провінції місто Сонгкла (десь за 30 км). Скупалися в морі, але оскільки це ще й великий порт та база військово-морських сил Таїланду, то в результаті мали забруднені мазутом ноги. А ми ще дивувалися, що на пляжі не було місцевих мешканців!

На щастя, власники досить пристойного готелю, в якому ми перебували, дозволили залишити частину речей, бо повертатися ми маємо все одно через це місто. А то було би зовсім незручно, бо дводенний штурм місцевих торгівельних центрів увінчався чималими трофеями. Передноворічні знижки (31 січня – китайський Новий рік, який у Таїланді, де проживають чимало китайців, є державним святом) у 50 – 70 і навіть більше відсотків спонукають купувати навіть те, що й не дуже потрібне чи неактуальне на даний момент.

Ще Хат-Яй запамятався дешевим фруктами. Хоч фрутовий ринок відшукати було досить важко і йти до нього майже два кілометри, зате два великі, вже очищені ананаси за 70 бат (17,5 грн.), вартують того!

Третього дня надвечір вантажимося у вже звично комфортабельний автобус і їдемо в Малайзію.

(читати далі. Малайзія)

Вгору