Шрі-Ланка!!! Щось таке казкове, невідоме і нереально далеке. Дивлячись по TV передачі про Шрі-Ланку, розумієш, що цей рай тобі не по зубах . Не побачити тобі лагідного океану, не заховатися в тінь під дивними пальмами від безжалісного, майже екваторіального сонця. Назвемо цей рай одним словом " баунті”. І залишається тобі тільки мріяти і таємно заздрити тим, хто спробував "баунті” на смак.
Але, як відомо, мрії здійснюються. Навіть, як раніше здавалось, нереальні мрії. Особливо в тих, хто цього дуже хоче, живе цим, і має друзів, які тебе підштовхнуть до здійснення мети.
Отже, цей час пік настав.14 січня 2012 року наш десант в кількості 12 чоловік успішно висадився на острові Цейлон, поблизу міста Коломбо. Правда передував цьому десятигодинний переліт з пересадкою в Дубаях (4+6). Столицю, Коломбо, за не цікавістю (за словами бувалого))) залишаємо без уваги. І , вмостившись, зі всіма баулами, темною, зимовою ніченькою в автобус індійського виробництва (ТАТА), направляємось в центр острова, в одне з найбільших міст Шрі-Ланки - Канді.
А, забув зазначити одну незначну неприємність. Як мені здається, єдину за всю двотижневу подорож цією чудовою країною чаю та океану.. Я звичайно не маю на увазі деякі некомфортні умови переїзду, проживання, кліматичні умови. До цього наш колектив був внутрішньо підготовлений. Принаймні, в це хотілося вірити. Отже про неприємність. У двох учасників нашої групи речі з багажу з Києва до Коломбо не долетіли. Уявіть собі, коли ти стоїш біля конвеєра з повільно їдучими речами близько години (кожен в групі має свій наплічник) і розумієш, що свій багаж ти вже сьогодні не побачиш. А там практично все для відпочинку. А головне - смакота з Батьківщини на перші дні (сальце, м’ясце, огірочки і "Житомирська на бруньках”). Ну, Ви зрозуміли, відчай…і не тільки. А ще в одному з рюкзаків був купальник, без якого його власниця не уявляє собі відпочинок. Це був крах всього відпочинку. Ні, ми, звісно, заповнили анкету-заявку на зниклий багаж, однак, в душі швидко згасала надія... Але, забіжу наперед, через 5-6 днів тривалих телефонних переговорів з представником авіакомпанії, багаж прибув нарешті до летовища Коломбо. Після моєї поїздки з міста Ратнапура з місцевим гідом, на рейсовому автобусі, до Коломбо, наплічники успішно знайшли своїх господарів. Отже, все закінчилось добре. Купальник на своїй господині виглядав досить пристойно. І в нагороду за це був змочений водами теплого, пересоленого, бурхливого Індійського океану.
Отож, автобус полегшений відсутністю двох солідних рюкзаків прямує до Канді. За вікном перші враження про Шрі-Ланку. Незвично, цікаво. Поганого мало, незважаючи на деякі незручності. Хочу підкреслити, що океану, такого омріяного, бажаного – візитної карти Шрі-Ланки (нарівні з чаєм) ми ще не бачили. І найближчий тиждень не побачимо. Тому що в планах спочатку подивитись на іншу Шрі-Ланку: джунглі, чайні плантації, водоспади, гори, старовинні місця, тощо. Організатор групи каже, що океан - це апогей подорожі і його треба вистраждати. Деякі члени групи з цим не згодні. Говорять, що вони сюди не страждати приїхали, а насолоджуватись відпочинком. Проте під розумними аргументами організатора і гіда в одній особі бурчать, але змиряються зі своїм положенням. Всі розуміємо, що Шрі-Ланка - це не тільки океан і пальми. Не знаю скільки потрібно часу, щоб поверхнево ознайомитись з цією країною, але два тижні, які ми маємо, очевидно замало. Тому – в дорогу, в дорогу…
