Іншим разом в обідню пору підійшов до Анатолія та Лариси, які сиділи на терасі кафе. За кілька метрів від столу побачив, що вони піднялися і відійшли від столу. За кілька кроків і я бачу причину такої поведінки – по краю тераси повзе червоно-коричнева змія метрової довжини.
В один із вечорів, прогулюючись біля моря, помітили, як між деревами щось перелітає. Думали, що це великий кажан. Анатолій пояснив, що це літаюча лисиця. Виявляється, і такі дива бувають.
ДОДОМУ!
Попри усі принади подорожі – тропічний клімат, цікаві місця, екзотичні фрукти і тварини – хотілося додому. При чому від третього тижня – вже дуже.
Катер, автобус, поїзд, таксі, два перельоти – і ми на рідній землі! Майже дві доби безперервно в дорозі. З помітно потяжчавшими рюкзаками, додатковими валізами, з хвилюваннями щодо ваги багажу, з намаганнями кудись витратити останні місцеві гроші.
Ми відлітали, інші прибули в Банкок. Анатолій з новою групою продовжив подорож до Камбоджі та В’єтнаму. Але нам вже досить. Україна чекає!
