Вівторок
19/Бер/2024
04:10
Пошук
Таймер
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

Схід - "Дике поле" 3

ДИКЕ ПОЛЕ

   Чекання армійців затягується. Від’їздимо назад, на гору Кременець. Звідти відкривається мальовничий краєвид  на долину Сіверського Дінця і величезний масив лісу, що тягнеться на десятки кілометрів понад річкою. Невеликою групкою стоять половецькі баби, зібрані з навколишніх курганів. Саме тут зупинявся новгород-сіверський князь Ігор під час походу на половців, вступаючи на територію Дикого Поля. За спиною в нього залишалась Київська Русь, одним з міст якої було і моє Полонне.  Стою і думаю, що фактично нічого не помінялося за майже тисячоліття.  З півдня і сходу на нас нападали степовики і ординці, тут проходив цивілізаційний розлом між Європою та Азією. Сьогодні українська армія в Дикому Полі стоїть на передньому краї оборони цінностей європейської цивілізації – демократії, верховенства закону, чесної конкуренції, толерантності до меншин. Змінилось лише дещо – замість кибиток косооких степовиків перед мною розляглася густозаселена територія з містами та селищами, які налічують мільйони людей. І велика частина з цих мільйонів – наші вороги.

   Наївно було б все спрощувати до міжнаціонального конфлікту росіяни – українці. Дійсно, Крим, Донецька та Луганська області – це території з найбільшою кількістю етнічних росіян в Україні. Дійсно, росіяни завжди вороже відносилися до українців і, найбільш нетерпимо, до незалежної української держави. Проте сьогодні величезна кількість етнічних росіян захищає Україну – свою країну, в яку вони повірили і яка стала для них справді рідною після Майдану та російської агресії.  А протистоїть нам наволоч, велика частина якої має етнічні українські корені.

    Як заселялося Дике Поле? Ну, власне, як заселявся Донбас? Так, були козачі застави, хутори. Той же самий Слов’янськ починався з козацького укріплення Тор. Проте масовий елемент місцевого населення з’явився протягом останніх ста років, плюс-мінус. Вугілля, сіль, інші корисні копалини. Шахти, заводи, фабрики. Якщо українські козаки й селяни освоювали тут землю, були власниками і ставка, і млинка, і вишневого садка, то пізніші переселенці не мали нічого, крім своїх рук. Зразу вони працювали на шахтах і заводах російських чи іноземних власників, згодом – на «совєтських» підприємствах. Абсолютна більшість новоприбулих втрачала зв'язок зі своєю малою батьківщиною, традиціями, культурними цінностями. Плюс велика кількість кримінального, декласованого елементу. Та й в радянський час хто їхав на Донбас? Невдахи, які не змогли зайняти нормального місця в тогочасному соціумі, люди з низьким освітнім, культурним, майновим рівнем. Рідний брат мого батька виїхав в Стаханов. Тут йому дали сяку-таку квартиру, пішов на роботу в шахту. Часом приїздив в Полонне, хизувався високою, по тим часам, зарплатою. Жодної освіти не здобув, сина теж не вивчив. Результат? Люмпен-пролетаріат, в тій самій  убогій квартирці. Все, що заробляв, пропивав і прогулював. Але система щомісяця платила гроші, яких повністю вистачало на горілку й ковбасу. Збій відбувся в дев’яності. Старі, не модернізовані шахти й заводи не витримували конкуренції, закривались, робота, а з нею й гроші, зникали. Дике Поле стало бідувати. Скажете, бідувала вся Україна? Так, але ми мали ставок-млинок  - городні ділянки, і, найголовніше, нормальну освіту, тому швидше зрозуміли, що система приречена, тому потрібно рятуватися, хто як може. Одні поїхали на роботу за кордон, другі кинулися у вир підприємництва, треті терміново опановували затребувані професії.  Донбас же чекав повернення золотих часів, занурившись у кримінал і озлобленість. Частина місцевого криміналітету за безцінь прихватизувала шахти й заводи, вийшла на корупційні схеми ухиляння від сплати податків, захопила місцеву владу, поставила своїх мєнтів-прокурорів-суддів спочатку на Донбасі, а згодом і по всій Україні. В той час, як ми будували пивзаводи «Оболоні», ферми «Нашої Ряби», корпуси «Сандори» і цехи «Богдану», «ахмєтка со товаріщі»  розбудовував «Донбас-Арену» і купував найдорожчу квартиру в Лондоні, жорстоко експлуатуючи залишки радянської промисловості і заганяючи місцевих в нелегальні копанки. Дрібний бізнес Дикого Поля, слабенький і кволий, стогнав під кримінально-адміністративним тиском «регіоналів». Тому й підтримав антиянуковичський  Майдан тут, в основному, дрібний бізнес і нечислена інтелігенція. А якщо врахувати, що крім низького культурно-освітнього рівня Донбасу на цій території ще й відсутня реальна церковна багатоконфесійність і панує російське телебачення, стає зрозумілішим ненависть більшості населення до «інших» , майданутих, бандерівців, націоналістів.

(читати далі)

Вгору