Понеділок
26/Чер/2017
23:28
Пошук
Таймер
Календар
«  Червень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

Схід - "Дике поле" 4

Після падіння режиму Януковича тубільці Дикого Поля перебували в ступорі – як це, що ж буде далі? З мізками в них давно було туго – досить лише переглянути результати ЗНО по Україні, Дике Поле там стабільно в третьому десятку. Аж тут по ОРТ передали, що Крим тепер буде мати російські пенсії і зарплати, крутого президента і ніяких тобі «бєндєровцев» . Варто лише помахати російськими прапорами, провести якийсь «референдум» і «зелені чоловічки»  Путіна вступлять в донецькі степи а недолуга армія київської хунти втече аж до Львова. І тубільне бидло радісно кинулося повторювати кримський прецедент. Правда, виявилося, що частина людей не хоче йти до путінського раю – виходить з синьо-жовтими прапорами за єдину Україну і навіть за Європу!  Проте питання вирішили швидко – кого побила міліція, кому розрізали животи, кого витіснили з власних домівок і вигнали «в Украіну». Проголосили на якихось мітингах «незалежні республіки» Луганду і Донбабве, зразу ж провели референдуми про приєднання до Росії. Тут як тут з’явилися «ополченці», чечени, «казакі», російські «дабравольци».  Ну, словом, все, як в Криму.

  А далі чомусь забуксувало. Путін, розхльобуючи кримську авантюру, не захотів ускладнювати своє положення анексією депресивних територій Дикого Поля. Українська влада, оговтавшись після окупації Криму, направила війська для відновлення територіальної цілісності держави. Свої, донецькі олігархи-регіонали чомусь втекли в «бендеровський» Київ. І, саме головне, свої ж «ополчєнци»  в масі своїй виявилися кримінальною гопотою, яка чхала на високі ідеї «русскава міра», а воювала за триста гривень в день і за право ходити зі зброєю по місту і робити що хочеш. 

   Життя потроху стало перетворюватися на пекло. Поступово зникав хоч якийсь закон і порядок,  грабувалися банки, магазини, розбивалися банкомати, відбиралися машини. Мародери стали грабувати будинки й квартири. Стало неможливо отримати пенсію і зарплату, стало зникати світло і водопостачання. Натомість з’явилися блок-пости і траншеї, обстріли і міни, реквізиції та арешти, вбиті й викрадені. Населення почало потихеньку обурюватися, проте було вже пізно. Російські керівники, гіркіни та бородаї, реалізували свої плани, не узгоджуючи їх з тубільними мешканцями Дикого Поля. Десятки тисяч біженців стали покидати Донбас. І – о чудо – ті з них, які втікали  на захід, до українських областей, з подивом і заздрістю дивилися на мирне життя Дніпропетровська й Одеси, Києва та Запоріжжя. Та що там казати! Після пекла Словянська Ізюм видається майже раєм!

…  В кінці нашої розмови з нацгвардійцем з вінничини ми з ним прийшли до однієї думки: так, «вони» нас не люблять. Тих, хто за нас, за єдину Україну, яка прямує в Європу, тут не так вже й багато. Менша частина ворогів буде чинити опір, але без Росії вони приречені, за якийсь час ми їх знищимо або нейтралізуємо. Але більшість людей Дикого Поля буде нас терпіти, тому що там, де стоїть українська армія – мир, порядок, електрика, пенсії і ніяких мародерів. Путін же їх зрадив, «народні республіки» виявилися владою найманців та криміналу, вдруге туди більшість вже не захоче. Так що, хоча любові не буде – та й дідько з ними, хай сидять тихо, й цього вже достатньо. Ну, і , звісно, вирубити кацапське телебачення і ввімкнути українське – без цього не обійтися…

(читати далі)

Вгору