Понеділок
26/Чер/2017
23:28
Пошук
Таймер
Календар
«  Червень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

ЯРОСЛАВ НАД СЯНОМ (ЯРОСЛАВ, ПОЛЬЩА) 2

(на попередню сторінку)

У XVII ст. зусиллями бурмістра Ярослава Іллі Вапинського було розпочато будівництво греко-католицької духовної семінарії, а міщанин Бродович пожертвував 70 тис. гульденів на заснування гімназії. Та й в наступні роки українське обличчя Ярослава підтримувалося діяльністю Українського народного дому, товариств «Бесіда», «Рідна школа», «Просвіта»,  «Дністер»,  українського дитячого садочку, тощо.  

Подальша історія Ярослава не відрізняється від історії українського Надсяння. Нещадний наступ на українство часів ІІ Речі Посполитої, жорстоке лихоліття Другої Світової. Вбивства та терор Гестапо та польських шовіністів.  Багато мешканців Ярослава вступили до УПА. Регіон належав до Другого оперативного відділу «Закерзонського краю» під назвою «Бастіон», тут діяли сотні Залізняка, Крука, Шума, Калиновича, Підкови.  Майже в кожному українському селі Ярославщини існували загони національної самооборони.  Але сили були нерівними.  У Ярославі московські окупанти відкрили пункт «переселення» українців в СРСР, війська НКВД лютували в Надсянні, зганяючи населення до вагонів, а Войсько Польське в 1947 році «зачистило» територію від українців. Як там співав Едуард Драч: «Отака історія рідного народу…»

                        

Світає. Вмикаю радіо, слухаю новини. Економіка, польська політика, курйози, погода. Сьогодні річниця виходу в океан каравел Колумба, щось там було з Мерилін Монро… І ось, нарешті - сьогодні Росія та її сателіти відмічають закінчення російсько-німецької війни. Все. Як це не схоже на страшну по своїй силі російську піар-кампанію «Вєлікай пабєди» на костях тих, хто був жертвою страшного зіткнення по суті, двох однакових режимів – комуністичного та фашистського.

  Я згадую два пам’ятника в Полонному, на Хмельниччині – землякам-визволителям та жертвам Голодомору. Перший - помпезний монумент, на площі Слави, для майже тисячі земляків-солдатів, розстріляних німцями з дзотів в чистім полі під Шепетівкою при штурмі міста та залізничного вузла. Щойно мобілізовані, ненавчені, неозброєні «хахли» кровю  змивали «вину» перед страшним сталінським  режимом. В спину їм холодно дивилися кулемети загонів НКВД та кадрових сибірських дивізій. Щоправда, сьогоднішні моложаві «ветерани» чомусь про це не говорять, а щось мелють про героїзм та самопожертву. А я знаю, що з усього полонського району не було ні одного(!)  добровольця, лише примусова мобілізація.

Другий пам’ятник – скромний, з чорного граніту, з хрестом в центрі. По кругу – дошки з назвами сіл та кількістю померлих в Голодомор. Вісім з половиною тисяч, абсолютна більшість – українці.  Фашистам  таке й не снилося! Комуністи знову попереду! І що святкують 9 травня одурманені українці? Перемогу Колими над Бухенвальдом, як сказав колись Діма Корчинський?  НКВД над Гестапо?

  

Поляки на це не хворіють. Для них, як і для всього цивілізованого світу (Рашка не входить) , військові дії в Європі закінчилися ВОСЬМОГО травня, з моменту підписання німецькою стороною капітуляції. Друга Світова війна була завершена в вересні 1945, з капітуляцією Японії.  А 9 травня – день як день. Хоча, ні. Прямо на площі Ринок , біля нас розгортають виставку, присвячену злочинам російсько-радянських окупаційних комуністичних сил на території Ярославського повіту та Ряшівщини в 1944-1956 роках. Тут же, на стендах, портрети і фото польських героїв, вояків Армії Крайової, які вели боротьбу з червоними загарбниками.  От сюди б комуністів чи ветеранів, нехай би спробували тут щось брехати про «асвабадітєлєй» Європи та про вдячність європейських народів!

  

Однак, годі про сумне. Сонце піднімається, місто оживає: відкриваються чисельні крамниці, вулиці наповнюються людьми, машини займають місця на стоянках. Йдемо поснідати. Полячка показує нам недороге кафе поблизу центру.  Хотіли обмежитися кавою та піцою, але польська кухня перемогла (як завжди)))  Хоча, не зовсім польська. «Барщ український»  перекладу не потребує, а от «пєрогі руські» - це наші вареники з сиром. Памятаєте, як в пісні : «любив козак дівчину і з сиром пироги». Та вплив України на польську кухню – це тема окремого дослідження, а ми обираємо типово польські флячки та журек.  Ну, і «пєрогі» - куди ж без них! Вкотре з доброю заздрістю дивимось на великі і дешеві польські порції – реально виходить майже вдвічі дешевше, ніж у нас. Снідаємо. Смачно, поживно. Пиво дорожче, ніж в Україні, але ненабагато. Взагалі, помітив, що з часом карколомна різниця в ціні між українським алкоголем та європейським стирається. Особливо це помітно в преміум-класі. Пляшка «Зубрівки» чи «Виборової» фактично зрівнялася в ціні з «Хлібним даром» та «Першою гільдією». Зауважу, про всякі там донецькі «Біленькі» не йдеться.

(читати далі)

Вгору