Четвер
19/Жов/2017
07:58
Пошук
Таймер
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

ТУРЕЧЧИНА. ТРАПЕЗУНД КОЗАЦЬКИХ ЛІТОПИСІВ 6

(на попередню сторінку)

В ході Першої світової війни в 1916 році російське командування провело силами Приморського загону і двох Кубанських козачих пластунських бригад, які складалися з українців,  Трапезундську наступальну операцію. Наступ вівся по єдиній дорозі над морем і гірським стежкам Понтійських Альп. Після поразки біля річки Кара-дере, турки залишили Трапезунд без бою. Так українські козаки волею випадку знову опинилися в Трабзоні.

                      

  Проте, це була вже не наша війна. Тому, після падіння російського самодержавства в лютому 1917 року, в Трапезунді активно розгорнулося українське життя. Спочатку було створено осередки політичних українських партій, а в вересні 1917 року, незважаючи на вороже ставлення російських організацій, – Український Військовий Комітет військ Анатолійського узбережжя. Коли в січні 1918 року до Трапезунду прибув комісар української Центральної Ради Микола Свідерський, тамтешні українці зустріли його парадом українізованих частин місцевого гарнізону. Понад півтори тисячі вояків пройшли під звуки українських пісень маршем по вулицях міста. Зважаючи на спротив російського командування українізації військ Кавказького фронту, Свідерський викликав із Севастополя дредноут «Воля». Коли він прибув і став на рейді під синьо-жовтим прапором, спрямувавши свої важкі гармати на місто, то командування російського корпусу негайно пішло на порозуміння з комісаром Центральної Ради, розіславши в усі підрозділи телеграму про українізацію.

  До слова, саме українці навели порядок у Трапезунді, коли деморалізовані солдати-росіяни почали грабувати місцеве населення, залишивши позиції. Останніх роззброювали і відправляли на «родіну», а їхню зброю потім вивезли в Україну.

   Це сталося тоді, коли до Трапезунду наблизилися турецькі війська. Не бажаючи воювати з ними, українці заявили: «В Трапезунді вже немає російського війська, є тільки українське. Воно ж з турками не воює і своєчасно відійде на Україну. Тому просимо припинити наступ і дати нам змогу в порядку відійти». Відповідь була позитивною: «Туреччина з Україною не воює, а тому наступ на Трапезунд припинено». Протягом  наступних місяців українські вояки Кавказького фронту повернулися через порт Феодосію додому, в Україну.

                

Проте для грецького та вірменського населення Трабзону все було не так добре. Вірмени підтримали російську армію в війні проти турків, а понтійські греки навіть проголосили власну державу. Але турки все-таки перемогли. І в 1923 році, після вірменських погромів і депортації греків Трабзон остаточно набув свого турецького вигляду. В 1927 році тут проживало 61 тисяча мешканців, головно турків. Як і багато віків тому, життя городян  залежало від порту і торгівлі.

(читати далі)

Вгору