П`ятниця
15/Гру/2017
01:39
Пошук
Таймер
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

ІНША ТУРЕЧЧИНА


         Ця поїздка в Туреччину вщент розбила всі мої стереотипи щодо традиційного відпочинку в східній країні. Як тільки я чула від друзів чи знайомих розповіді про відпочинок в Туреччині, то мені моментально ставало геть нецікаво і я пропускала повз вуха банальну інформацію про all inclusive, басейн на території готелю, хорошу засмагу, що тримається місяць і дешеві шмотки та іншу нецікаву мені балаканину. Тому досить спокійно сприйняла пропозицію відвідати цю країну.  Але після детального ознайомлення з «планом дій» «волоцюг» вирішила приєднатися. А раптом це буде незабутня пригода?

        І от я вже у Львові в аеропорту з групою цікавих, хоча й різних людей, але об’єднаних прагненням до невідомого, бажанням пригод в країні «Роксолани».

        Після двох перельотів з першими променями турецького сонця ми приземлилися в каппадокійську землю. Тут ми зупинилися на 3 дні. Розмістившись в затишному готелику, ми вирушили знайомитись з дивними нерукотворними природніми шедеврами. Складалося враження ніби ми потрапили на планету з іншої галактики. Якесь нереальне відчуття чогось фантастичного. Більша частина Каппадокії – це безліч окремих долин із розкиданими по них селищами, полями та пасовищами. Найвизначніші пам’ятки належать до національного парку «Гюреме», що  вписується у великий чотирикутник міст Невшехір, Аванос, Ургюп та Дерінкую. Майже всі долини парку мають свої назви: долина Кохання, долина Троянд,  долина Голубів і долина Фей. Ми побували в  найромантичнішій  – долині Кохання, хоча я скоріше схиляюся до того, що враховуючи специфіку гірського рельєфу більш доречною була би назва долина Тілесних задоволень чи Сексуальних фантазій, але стримані турки нізащо не дали б такої назви. Турки-сельджуки, коли завоювали Передню Азію вірили, що тільки руки чарівних фей могли створити такі дива, і я думаю, що в чомусь вони мали рацію. Але як відомо все геніальне – просте.
 

       Вулкан Ерджилс і його тисячолітні виверження туфу і лави витворили таке природне диво, а вітер і до щ поступово його обточували, перетворюючи на вигадливі накопичення скель у вигляді кам’яних тюльпанів, грибів, фалосів, динозаврів, в залежності від багатства уяви. А в давні часи у цих скелях жили люди, хоча турки схиляються версії    що не люди, а феї. І дійсно, кожен із нас дивлячись на ці загадки природи, так як ніде був під містичним враженням тих самих фей, і не хотілось думати, що майстер усьому – вітер і дощ.       

       До речі, в самому місті ближче  до скель, і в наш час люди живуть у будинках-печерах. Наш хостел був саме таким. Це досить цікаво. Стомлені й підрум’янені пекучим сонцем Туреччини ввечері коли ми дружньо сиділи на терасі, передивлялися фотографії, в радісному шумі обговорювали побачене, як завжди за столом вели цікаві бесіди, висовували  свої теорії філософії життя-буття, словом,  цікаво проводили час насолоджуючись товариством один одного. Наступного ранку мене похапцем хтось розбудив, і щоб ви думали, я мала побачити?  
 
      Все яскраво-блакитне небо було заповнене  барвистими повітряними кулями. Це було надзвичайно видовищно. Вже пізніше ми дізналися, що тут  кожного ранку сотні повітряних куль піднімаються у прозору височінь. Огляд Кападоквї з висоти пташиного польоту - одне з обовязкових занять у Гьореме. Туристи з усіх країн світу  в захваті від такої цікавої розваги…  
   
      
Цей день наша команда провела у музеї під відкритим небом. Ми оглядали печери, де жили перші християни переслідувані римською владою. Деякі печери служили християнам храмами, де вони молилися. Стіни розписані фресками, які дотепер частково збереглися. Цього дня з нами відбувалися різні смішні історії.                                 
Вгору