Понеділок
26/Чер/2017
04:35
Пошук
Таймер
Календар
«  Червень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

ТРОХИ ПІВДЕННОЇ ГРУЗІЇ 2

(на попередню сторінку)

Аджарія (Хуло, Батумі)

Та, на щастя,  згодом ми зловили чергову машину і під’їхали нею до містечка, що зветься Хуло. Десь таким я уявляв Перу (після книг Максима Кідрука). Люди тиняються, пробуючи впарити «вигідний» проїзд через перевал, поодиноким туристам. В кафешці рубаються в картярські ігри та нарди місцеві чоловіки, але обличчя важко роздивитися, за димовою завісою сигаретного диму. В кафешці є пиріжок з горохом і сосиска в тісті, плюс, звісно, пиво. Вибір совковий J.

  

  

Ми пройшли до автобусної зупинки, найшли наш автобус і стали чекати відправлення. Атмосфера чудова: надворі тепло, все принишкле, ніби в очікуванні бурі. Але бурі не стало. Ми вирушили, на бусику, який весело заторохтів. Краєвиди дивовижні. Барвиста заграва освітлює променями кожен листок. Повітря приємно холодить легені, бус їде на шестиметровій, в ширину, дорозі, понад прірвою, в якій вирує річка. Все це настільки подобається, що душа рветься назовні і мимоволі на обличчі з’являється посмішка, мовляв, ось воно – щастя. За годину, на перевалі ми зупинилися. Там якраз натрапили на дорожніх робітників, котрі сіли перекусити. За двадцять метрів від них з джерела струмує вода. В воді пляшка грузинського лимонаду. Klapik підійшов до пляшки, подумавши, що вона нічия, вилив весь солодкий лимонад, набрав простої води і сів в бус. За 30 секунди бус поїхав далі. Всю цю сцену робітники споглядали з німим мовчанням і гримасою надзвичайного здивування на своїх грузинських обличчях. Вони не могли повірити, що ці туристи такі нахабні! J. Вже потім Klapik зрозумів, що він зробив. Ще через метрів 500 було місце де водоспад тече горизонтально по дорозі, висотою води в 30 сантиметрів. Тоді було реально стрьомно. Але ми лише трохи знизили швидкість, щоб переїхати цей водоспад. Почало сутеніти, а ми ще їхали. Проте надвечір ми прибули до Батумі. Заночували прямо на пляжі, під зоряним небом, купивши перед тим трохи поїсти і звісно ж, «вухату» хлібину. Розмовляли допізна про життя, про геополітику, про красу та природу Грузії, про пережитий день, про історію, про Туреччину, адже далі наша дорога вела до Туреччини. А на іншому березі моря була Україна.

    

Вгору