Вівторок
19/Бер/2024
08:53
Пошук
Таймер
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

ГРУЗІЯ. ЗЕМЛЯ СВЯТОЇ НІНО 3

(на попередню сторінку)

Кахетія

  В Кахетію я потрапив вперше лише декілька років тому. Віддалена, занедбана,  невідома, не туристична територія. Щоправда, так було донедавна. В Кахетії майже не було чого показати і чим похвалитися. Принаймні, так думала абсолютна більшість. Але команда грузинських реформаторів вважала інакше…

 Отже, чим славна Кахетія? Вином, в першу чергу. Унікальні геологічно-кліматичні  умови  Алазанської долини дозволяють вирощувати тут такий виноград, який не те, що у всій Грузії – на всьому пострадянському просторі не має рівних. Вулканічні ґрунти і довге сонячне літо в поєднанні з Кавказьким хребтом, що захищає від холоду з півночі створили ідеальні умови для високоцукристого винограду. Сапераві, вирощений в Алазанській долині, є еталонним і, власне, найсмачнішим виноградом, який використовується при виготовленні червоних сухих та напівсухих вин «Сапераві», «Кіндзмараулі», «Піросмані». Ну, і, звісно, знаменита «Хванчкара» неможлива без цих ягід. Хоча і білі сорти винограду, такі як «Цолікаурі», «Ркацителі», «Мцвані» теж гарантують розкішний смаковий букет. А в поєднанні з оригінальною грузинською технологією виготовлення вина на світ Божий з’являються дійсно неперевершені шедеври.

   Стосовно технології… Фахівці мене поправлять, але, якщо підійти до теми дуже спрощено… Грубо кажучи, в світі є дві основних форми виготовлення вин: європейська, вона ж французька, та кахетинська, вона ж грузинська. Європейці видушують виноградний сік, розливають його в амфори чи пляшки і витримують до необхідної кондиції.  Грузини ж чавлять сік з ягід, але заливають його в квеврі (величезні глеки, вкопані в землю) разом з шкірками, кісточками і навіть гілочками.  Лише після бродіння вино розливають в інші посудини та відправляють на зберігання і дозрівання. В підсумку, смак  такого  вина виходить сильнішим, більш  насиченим, дещо навіть терпкішим. Ніхто не говорить, що європейські вина гірші, а грузинські кращі, ні. Вони просто РІЗНІ.

  

  Грузія, очевидно, дійсно може вважати себе батьківщиною вина. Справа в тому, що виноград ніколи сюди не був завезений, як, наприклад, у ту ж Францію чи Чилі. Для Грузії виноград – автохтон, він росте тут споконвіку, з’явившись ще до появи людей. Вавілов взагалі вважав, що весь світовий виноград походить з Закавказзя. Та й слово «вино», яке має однаковий корінь майже в усіх мовах світу, ймовірно, походить від грузинського «хвіно» (ღვინო). Ну, а те, що жоден поціновувач та естет від вина не може вважати себе повноцінним фахівцем без відвідин Грузії і, особливо, Кахетії – вже стало аксіомою. Винні тури на заводи регіону чи домашні марані стали мало не обов’язковими в іноземців, що прибувають нині в країну.

   Ну, а чому ж тоді раніше не позиціонувалась Грузія, як батьківщина світового виноробства в СРСР?  Запитання, швидше, риторичне. Згадайте, хто жив в ті часи, що пив народ? Вірно – дешеві плодово-ягідні, «чорнило», «бормотуху». Справжнього виноградного було мало, та й технології там були набагато серйозніші, а, отже, й продукт дорожчий. Кацапи глушили «водяру», українці тихо гнали самогон, грузини й молдавани смоктали домашні вина. Нечислена бідненька інтелігенція пила те, що завозили в найближчий гастроном, і то, бажано, подешевше. Ну, а «Хванчкару» собі дозволяв лише Сталін та ще, можливо, Берія. І кому тоді був потрібен бренд «грузинське вино» чи, тим паче, винний туризм?

 Те ж саме з другою «родзинкою» Кахетії – святими місцями та релігійними памятками. Комуністичній державі, яка системно боролася з релігією, «до лампочки» були храми, монастирі, лаври  та місця поховань святих. Але сьогодні, крім вина, чисельні туристи приїздять подивитися на Бодбійську єпархію, де похована хрестителька Грузії свята Ніно, на єдину вЗакавказзі лавру Давід Гарєджа, монастир Алавєрді чи монастир і замок в Гремі. Ну, і, звісно, Сігнахі. 

(читати далі)

Вгору