Неділя
20/Сер/2017
20:21
Пошук
Таймер
Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

ЛИТВА. У ВІЛЬНІ, ГОРОДІ ПРЕСЛАВНІМ...

Після окупації кримського півострова Росією, якось зразу перехотілося їхати до Чорного моря, тож ми з друзями вирішили подивитись «нарешті» (бо давно збиралися) Балтику. План мандрівки був такий, щоб відвідати Німеччину, Польщу та Литву. А саме: крайній схід Німеччини, північну частину Польщіпонад Балтійським морем (практично це колишні німецькі землі, які відійшли до неї після Другої світової війни, добре впізнаються за архітектурою), плавно перетнути кордон (якого, власне і немає) та заїхати на литовську землю. У Литві відвідуємо столицю Вільнюс та мандруємо на південний схід до Тракайського замку, колишнього родового осередку князя Вітовта.

Перетнувши нашим авто кордон Польщі, ми в’їхали на Литовські землі. І побачили такі ж самі чудові дороги, збудовані за стандартами Євросоюзу, природа більш північніша, багато лісів, менше розораної площі під сільгоспкультурами, зате багато рогатої худоби на пасовищах. Перше враження, що ці території бідніші, ніж в польські. Але коли придивитися, то значно розвинута індустрія.  Всі 200 км. від кордону до Вільнюсу ми бачили заводи відомих світових компаній. 

Хоча українці з литовцями і не належать до одного етносу, та й мова сильно відрізняється, але мені вони чомусь ближчі, ніж скажімо, поляки. Та й це пояснюється очевидно тим, що у нас з ними давня та спільна історія. Починаючи з Любарта Гедиміновича, литовського князя, який одружився з онукою Данила Галицького на початку XIV ст., а також спільною долею у «країні рад» і боротьбою за незалежність. Правда після розпаду СРСР Литва якось швидше зуміла зорганізуватись на побудову європейської держави. Але досить про історію, повернемося до подорожі.

Наша подорож на чотирьох чоловік проходила в режимі «економ-класу», тому ночівля у наметі, а сніданок на кемпінгазі. Зупинялися у кемпінгах, а то і просто у лісочку, де не заборонено заїжджати машиною. 

Отож, слухаючись порад GPS-навігатора, ми добралися до самого центру Вільнюса. Надворі накрапав дощик, тому озброївшись парасолями, фотоапаратами та грошима ми подались оглядати, те що рекомендують усі путівники: площу Вітовта, башту Гедиміна, старе місто, центр. А так, як ми самі собі путівник, то також подивились те, що пов'язане з Україною.

    

Вільнюс є найбільшим містом Литви. Розташований на південному сході країни при впадінні річки Вільня до річки Няріс. Це надзвичайне місто, воно має особливий шарм, якусь своєрідну елегантність. Спокійні вулички старого міста, навіть, якщо поруч великий натовп туристів, то він не галасливий, відсутність надокучливої реклами і повсюдна чистота та порядок. У найбільш туристичних місцях є стоянки «роверів» напрокат. Кидаєш монету і цілий день катаєшся містом по спеціально відведених велодоріжках.

У самому центрі старого міста своєю величчю та фундаментальністю  нас вразила Церква Пресвятої Трійці. Вона була збудована в 1514 році на місці старої православної дерев'яної церкви (від 1347 року). Фундатором храму виступив князь Костянтин Острозький, на вдячність за перемогу в битві під Оршею, де українсько-литовське військо розбило московську армію. Сьогодні церква належить греко-католикам, а богослужінні здійснюється українською мовою.

 

З осені 1829 до лютого 1831 Шевченко жив у Вільно як козачок пана П.Енгельгардта. Пан мешкав у флігелі генерал-губернаторського палацу, поблизу університету. Під час перебування у Вільно бажання малювати цілком заполонило молодого Шевченка. Побачивши захоплення свого козачка живописом, Енгельгардт, нарешті, дозволив йому вчитися малювати. Можливо, Шевченко відвідував уроки малювання у професора живопису Віленського університету Й.Рустемаса. Тарас Шевченко на все життя зберіг теплі почуття до Вільно. В одному із своїх віршів назвав його "городом преславним" (вірш "У Вільні, городі преславнім"), а ще написав: "Вільно… Дороге моєму серцю…" Ці слова українською й литовською сьогодні можна побачити на меморіальній дошці на будинку історичного факультету Вільнюського університету.

Походивши вуличками та провулками Вільнюса, насолодившись спогляданням архітектури, та пейзажів міста, нам захотілось спробувати місцевої кухні. Ми знайшли найближчий ресторанчик у стилі ретро, замовили популярну литовську страву – «цепеліни» в сметанному соусі. Це схоже на деруни з м’ясною начинкою приготовані на пару.

Перше, що потрібно зробити, відвідавши Литву - це спробувати справжнє литовське пиво. Пиво - це невід'ємна частина традицій і культури литовського народу, які сягають в глибину століть. Ну а Вільнюс - це місто пивних закладів. На кожній вулиці, серед яких величезна безліч історичних, на кожному кроці можна зустріти пивний заклад, в якому вас почастують самим різним пивом.

В пабі (назва) нам запропонували широкий асортимент хмільного напою. До речі ціни різноманітні. Скажімо, можна взяти 20 пляшок по 0.5 л. різного свіжого пива або за ті ж самі гроші купити одну пляшку 0.7 л. елітного пива Alus Porteris звареного за стародавнім рецептом. Ми зупинилися на другому варіанті і не прогадали. Мені доводилося пробувати чеське і німецьке пиво, але литовське запам’яталося найкраще.

Особливої уваги заслуговують сувенірні крамниці, де ви знайдете чудові зразки литовських народних промислів (в’язаний одяг з національними орнаментами, вироби з льону, кераміка та надзвичайно чудові ювелірні вироби з бурштину, який тут добувають). Ми придбали подарунок для доньки: маленького бурштинового ангела зі срібними крилами.

(читати далі)

Вгору