Четвер
19/Жов/2017
13:45
Пошук
Таймер
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

КАМБОДЖА І ТРОШКИ ТАЮ 4

(на попередню сторінку)

По дорозі ми зупинили червоний фургончик - таксі та запитали скільки коштує доїхати до храму. На що водій заломив нам ціну в 400 бат (за те, щоб доїхати до самого храму в гори). Я сказала, що це занадто багато, і він мені скинув полтіннік. 350 нам всеодно здалося дорого, до того ж я заздалегідь знала, (дякуючи гуглу) що можна і за 120 бат доїхати. Тоді водій запропонував нам доїхати до «автобусної станції» за 40 бат, на що ми негайно погодилися. Автовокзал виявився зовсім не автовокзалом, а просто місцем, де такі ж червоні таксі-фургончики (але, здається, їх тут і називають автобусами), збирали групи людей, охочих піднятися до храму або іншим гірським пам'яткам. Ми приєдналися до групи. піднятися наверх коштує 40 бат. Довгі сходи до храму. Через 10 хвилин я пораділа тому, що відмовилася від початкової ідеї піднятися наверх пішки. Дорога виявилася дуже довгою і звивистою - серпантинною. За поворотом йшов новий поворот, звивина за звивиною. Не було жодної ділянки прямої дороги.

Приїхали. До храму вели дуже довгі сходи. На перший погляд здається, що не так вже і високо підніматися. Але до середини шляху ти підходиш з язиком на плечі (можливо, просто пора зайнятися зарядкою). Вхід до храму. Біля входу до храму висіло оголошення: «Іноземці, пройдіть сюди -> Купуйте квиток». Я купила квиток, але його наявність ніхто ніде не перевіряв. Мабуть, тайці розраховують винятково на порядність іноземців і їм навіть в голову не може прийти, що хтось пройде без квитка. У квитку були написані правила поведінки в храмі. Потрібно було проявляти повагу, не заходити до храму у неналежнму одязі (міні-спідницям і шортам тут не місце), перед входом роззуватися і не піднімати голову на Будду. Дой - це на місцевому діалекті «гора», а Сутхеп - відповідно, її назва за ім'ям відлюдника. А примітна це гора тим, що на ній розташований один з найбільших і значущих монастирів Таїланду Ват Пхра Тхат.

Історія його почалася у чотирнадцятому столітті, і не просто так, а з передвістя. Легенда про білого слона. Одного разу ченцеві на ім'я Суманатера з Сукот, який був тоді центром Сіаму, приснилося, що він повинен піти у Пан Ча, де йому буде явлена безцінна реліквія. Монах негайно вирушив у вказаному напрямку і знайшов кістку, яка за багатьма вірними ознаками могла бути визнана за лопатку самого Будди. Вона то переливалася, то зникала, то відтворювала себе знову. Суманатера поспішив зі своєю знахідкою прямо до короля Дармарадже, що правив тоді в Сукотай, а чутка летіла попереду нього. Дармараджа приготував урочисту зустріч реліквії, але вона повела себе дуже скромно і не продемонструвала своїх чудесних властивостей можновладній особі. Король був розчарований і відкинув підношення ченця, не побачивши в ньому нічого особливого. Чутки про це дійшли до Ну Наона, правителя королівства Ланна (теперішня провінція Таїланду Чаангмей), і він захотів мати цю кістку у себе. З дозволу Дармараджі реліквія була йому відправлена. По дорозі вона якимось чином (ймовірно, чудесним) розділилася на дві частини, одна з яких була поміщена в храмі в Суандоке, тоді як більшу її частину підняли на спину білого слона і пустили його в джунглі. Слон піднявся на гору Сутхеп (Doi Suthep), тричі просурмив, повалився і здох. Це було прийнято за знак, що тут потрібно побудувати храм. 

 

За переказами, це сталося в 1368 році. Храм Ват Пхра Тхат став головним сакральним місцем королівства Ланна, яке до кінця 19 століття було незалежним, і лише в 1892 році стало частиною Сіаму. Білого слона не забули, його статуя стоїть у прохолоді величезного дерева джекфрут, а гору іноді називають горою Білого, як цукор, слона (Doi Aoi Chang). Святиня північного Таїланду Ват Пхра Тхат Дой Сутеп була заснована 1386 королем Куе На при чудесних обставинах. Згідно з легендою, мощі Будди, найцінніша реліквія, були закладені в чеди (ступу) храму Ват Суан Док в Чанг Меї.  Храм обов'язково варто відвідати, оскільки це одна з головних визначних пам'яток і візитна Катка міста. Так само в Чанг Меї є храм, в якому знаходяться 2 древні реліквії зображення будди - нефритовий Будда і кристалічний Будда - один з яких має вік понад 2000 років.В околицях Чанг Мею проживають різноманітні племена, що зберегли натуральний уклад життя, і мають колоритні особливості, наприклад довгошиї племена. Цікавим досвідом може стати екскурсія в одне з місць проживання таких племен, де можна познайомитися з національним колоритом і природним укладом життя, які там збереглися.Один день ми присвятили екскурсії, де їздили на ферму слонів, каталися на слонах, годували їх бананами. Заїжджали на ферму орхідей, метеликів, після чого з групою пішки пройшлися хвилин 40 до найближчого водоспаду, де із задоволенням викупалися. Після обіду на нас чекав рафтинг, сплав по бурхливій річці з порогами.

(читати далі)

 

Вгору