П`ятниця
15/Гру/2017
01:37
Пошук
Таймер
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

ТУРЕЧЧИНА. ТРАПЕЗУНД КОЗАЦЬКИХ ЛІТОПИСІВ 4

(на попередню сторінку)

                                       

Проте падіння династії Комнінів і прихід турків аж ніяк не погіршили становища Трабзона (так тепер на турецький манер стало називатися місто).  Турки зміцнили та розширили трабзонську фортецю, та переселили сюди значну кількість мусульман. Тепер Трапезунд підживлював вже зовсім інші династії. Саме тут в 1494 році народився син султана Селіма, знаменитий османський володар Сулейман Кануні (Законодавець). Вже будучи султаном у Стамбулі, він взяв собі за дружину українку Анастасію Лісовську, яка згодом увійшла в історію під іменем Роксолани.  

         

  На старих торгових шляхах, що розквітли було за італійців, тепер домінували інші купці, але в цілому торгівля йшла дуже жваво. Бавовна і хутра, мед і вино, ліщина і зерно, шкіра і шовк, риба і маслини, спеції і опій – кораблі перевозили через Чорне море, або Кара Деніз, як називали його турки, найрізноманітніший асортимент товарів. Однак, опинившись в османському Трабзоні, тогочасний мандрівник на власні очі переконувався в тому, що справжнім джерелом процвітання міста й інших чорноморських портів була торгівля людьми. Набіги татар з Кримського ханства на північні й західні землі по той бік Чорного моря створили безупинний людський потік з кримських портів через море до материкової Туреччини. До невільників з Кавказу додалися тисячі і тисячі слов’ян – українців, поляків, росіян.

                   

Жінки потрапляли до гаремів, хлопчиками поповнювався яничарський корпус, чоловіки гинули, прикованими до весел на галерах або у шахтах та копальнях. Недаремно українська народна дума про Самійла Кішку говорить:

«Iз города Трапезонта (Трапезунда) виступала галера, розкiшно прибрана, озброєна гарматами. Господар галери — Алкан-паша, «трапезонтськоє княжа». На галерi сiмсот туркiв, чотириста яничар та 350 невольникiв. Першим старшим мiж невольниками був Самiйло Кiшка, гетьман запорозький, другим — Марко Рудий, суддя вiйськовий, третiм — Мусiй Грач, четвертим — Лях Бутурлак, «ключник галерський».»

 

Подальші події думи розповідають про те, як козаки хитрістю заволоділи ключами від кайданів, звільнилися та, перебивши турків, захопили галеру, на якій щасливо дісталися до України. Козацькі літописи, записи європейців та московитські донесення свідчать, що подібні події траплялися досить часто. В кінці ХVІ ст. українське козацтво від оборони своїх земель перейшло до активних наступальних дій в Чорному морі. Козацькі напади на кораблі та цілі міста й провінції на морському узбережжі здійснювалися не тільки для визволення невільників чи грабунку ненависних турків. Часто вони паралізували військові дії Османської імперії і змушували султанські війська повертатися назад з загарбницьких походів для оборони своїх володінь. До середини ХVІІ ст. Трапезунд з добрий десяток раз ставав мішенню козацьких військових виправ. Десятки , а часами і сотні козацьких човнів - "чайок" - сміливо виходили в Чорне море і нападали на турок. Трапезунд, як і Варна та Кафа не встояв перед славним гетьманом Петром Сагайдачним. Та найбільш грандіозні були походи в 1625 році, коли українські козаки числом близько 10 000 на більш ніж 300 чайок воювали чорноморське узбережжя Туреччини. Було взято штурмом і потоплено декілька турецьких військових галер. Французький дипломат  Де Сезі повідомляв у той же час до Парижу, що козаки розгромили навколо Трапезунда 250 міст і містечок. Восени наступного, 1626 року козаки під командуванням Каленика Андрієвича знову захопили Трапезунд, звільнили невільників, пограбували місто і були витіснені звідси тільки великою турецькою армією, яка йшла воювати з Персією.

             

Ці та інші козацькі походи привели до того, що в 1649 році між Богданом Хмельницьким і турецьким султаном був підписаний договір, який дозволяв «Війську Запорізькому та народу руському» не тільки плавати по Чорному морю, торгувати безмитно і купувати будинки та будувати склади в турецьких портах, а й «християнських в'язнів у турків, так і турецьких у християн козацьким купцям можна вільно викуповувати.» А мешканці Трапезунда могли тепер з полегшенням зітхнути, оскільки військова козацька активність пішла на спад.

(читати далі)

Вгору