П`ятниця
15/Гру/2017
01:40
Пошук
Таймер
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

ГРУЗІЯ. ЗЕМЛЯ СВЯТОЇ НІНО

Грузія. Земля святої Ніно.

   Пасок пристебнутий, двигуни літака прогріваються, стюардеса, посміхаючись завченою, дещо змученою посмішкою, розповідає про наступний переліт. Позаду залишилось напружене очікування останніх тижнів : полетимо – не полетимо, нападуть – не нападуть, скасують рейс – не скасують, закриють кордони – не закриють… Тут ще підлив масла в вогонь Візз Ейр, скасувавши не те, що рейси, цілі напрямки польотів і дві нові бази – в Харкові та Львові. Безкінечні переговори по телефону і мегабайти листування в мережі дали свій результат (а, може, просто пощастило) : всі квитки зі скасованого Львова були без доплати перереєстровані на Київ, летовище Жуляни. Джуліані, як жартують просунуті мандрівники.  Так, аеропортик приємний – невеликий, але з обов’язковою програмою-мінімумом  - дьютік, зала чекання, кафешка і навіть – сюрпрайз – виставка картин сучасних київських художників.  Тут же відбулася і зустріч нашої групи, абсолютну більшість якої побачив вперше. На око, так, ніби нічого, тьху-тьху, щоб не зурочити. 

   Літак новенький, як і всі ВіззЕйрівські літаки, тільки економ-клас, ніяких там "бізнесів".  Наш рейс заповнений вщерть. Сиджу майже в кінці салону. За мною якась київська компанійка хлебче віскі з горішками.  Блін, жахлива турбулентність, давно такої не пам’ятаю.  Літак кидає, як маршрутку на сільській дорозі. Публіка ззаду пробує жартувати – «долбаниє сєпаратісти, камнямі бросаются» . Ну, ось, дожилися – колись я був в Абхазії, на початку дев’яностих. Все було – перехід групи в Абхазію через Кавказ, і веселий сван Заза з саморобною снайперкою, і Ахалцихський грузинський батальйон поруч з нами в Кодорській ущелині проти росіян та абхазів, і Ткварчельський анклав, з якого ми вирвалися, закосивши під російських туристів, під охороною російських же десантників, і нічний пляж в Сухумі, де ми ховалися від обстрілу під час вуличних боїв, і перелякана групка туристів-земляків з Борисполя, що пристала до нас в Сухумі, і афера з останнім катером до Адлера, куди я вхитрився запхати і своїх хлопців, і бориспольців без грошей, які на той момент у всіх нас вже давно закінчилися… І відчуття безсилля за програну в Абхазії війну та щирий жаль і співчуття грузинам, що втратили шмат своєї землі. Ну, а що сьогодні мені скаже Ґєла в Кахетії? Запитає за Крим чи Донбас? І що я скажу йому?  Думаю, скажу правду: все тільки починається, але шанси все відіграти назад досить високі. І ми не здамося, не дочекаються.

   Стюардеса нагадує, що летіти дві години та сорок хвилин. Якого дідька, цей рейс максимум дві години. Дядько, що сидить поруч зі мною, грузин з Одеси, теж не розуміє зміни часу польоту. Проте, згодом, все стає на свої місця: літак облітає Крим та Ростов і ми летимо зайвих півгодини над Чорним морем, підлітаючи до Грузії строго з заходу. Так, міжнародні авіанавігатори віднесли Крим до зони, над якою польоти заборонені. Питаю грузина, що там в Одесі. Говорить, що після того, як наші розгромили табір російських сепаратистів на Куликовому полі та помстилися за загиблих в бою на Дерибасівській, все затихло. Але він переконаний, що Росія ще спробує щось втнути, говорять про підготовку нападу на базар на «сьомому кілометрі» та про продажність і зраду мєнтів. Дядько сам з Кутаїсі, живе в Одесі постійно. Каже, що в Одесі живуть люди  140 різних національностей, але всі вони хочуть миру і спокою, а російських сепаратистів підтримує меншість.  Декілька місяців тому я б йому не повірив, але 2 травня 2014 року Одеса довела, що вона – українське місто.

Літак лягає на крило, розворот, бетонка – і – слава тобі, Господи! – ми приземляємось на летовищі Копітнарі, колишній військовій базі під Кутаїсі. Швидкий паспортний контроль, зелений штамп (Грузія для українців безвізова), наплічник в руки і – Ґамарджоба, Сокартвело!  Доброго дня, Грузія! 

(читати далі)

Вгору