Четвер
19/Жов/2017
13:43
Пошук
Таймер
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

Схід - "Дике поле" 2

Спочатку здається, що за три тижні тут нічого не змінилося. Проте, згодом, знаходяться й певні відмінності. По перше, значно пожвавився рух машин на Слов’янськ.  Ну, це не дивно – і Слов’янськ, і Краматорськ та Дружківка вже звільнені нашими військами.  По друге, люди спокійніші, дехто посміхається до наших бійців, я бачу, як з бусика місцеві дають їм упаковку мінералки, з легковика  жінка виносить пакет соку. Так, на сьогодні прогноз погоди дає 32 за цельсієм, сонце помаленьку піднімається вище. По третє, на декількох машинах з донецькими номерами бачу українську символіку – синьо-жовті прапорці й стрічки. Раніше я тут такого не помічав.  Олег запитує  «вевешників», чи не дратуються місцеві від цих перевірок. Боєць з Києва каже, що, навпаки, більшість просто щаслива, що вже є якийсь порядок. Особливо донецькі.

   Є ще одна відмінність: відновлено нормальне автобусне сполучення.  Під’їздить автобус  Дружківка – Харків. Розмовляємо  з пасажирами.  Я спілкуюсь українською, двоє дядьків відповідають теж українською. Кажуть, що в них все було краще, ніж в Словянську.  Один, щоправда, каже, що наші стріляли по місту, інший йому заперечує, що то сепаратисти. Але все спокійно, без надриву і озлобленості.

   Зі сторони Ізюму легковою прибувають молоді хлопці в різномастих камуфляжах. Нацгвардія, перший батальйон, наші, майданівці, добровольці. Спілкуюся з двома. Утримували Карачун – висоту на околиці Слов’янська, гору з телевежею. Пережили понад два місяці обстрілів і штурмів. Бачили на власні очі, як російські бойовики збили наш гелікоптер з «есбеушниками»  під час так званого «перемир’я». Вбивали ворогів і втрачали друзів на Карачуні. Один з вінницького Бару, інший з черкащини. Розповідають, що командиру батальйону ЗСУ, який стояв поруч, терористи пропонували 20 тисяч доларів, щоб він відвів своїх солдат з Карачуна і дав «сепараторам» розправитися з нацгвардією. Але той виявився справжнім офіцером і не здав їх, весь час билися разом. Приємно вражені бойовим духом і патріотизмом вояків 95 аеромобільної бригади з Житомира.

   Спокійно говорять про те, що за два місяці боїв отримали  лише  2459 гривень! Старшина говорить, що офіційно їх немає в зоні АТО. Кажуть, добре, що батьки і друзі надіслали гроші. Констатуємо, що нічого, в принципі, після Майдану не змінилося, принаймні в армії. Обговорюємо, що потрібно зробити з генералами та іншими виродками з Міністерства Оборони, сходимось на тому, щоб поламати їм ноги битками, можна і руки.  Зараз є пару днів без боїв, тож нацгвардійці їздили в  Ізюм, намагались розслабитися в нічному клубі. Бачу, не вдалося, всі на нервах. Говорять, що є молодь за нас, а є й проти наших, за Росію. Хлопці поспішають повернутися до своєї частини – сьогодні їх передислоковують далі, на південь, десь під Донецьк. Від шлагбаума даішники кричать гвардійцям, що ось машина йде прямо повз Карачун, підвезе вас, сідайте. Обіймаємось, обіцяємо один одному повернутися в Київ і закінчити Майдан, прощаємось. 

(читати далі)

Вгору