Про турецьку кухню не писав хіба що дуже лінивий, проте Трабзон, як і в усьому іншому, має свої особливості. Зокрема, приморське місто славиться своїми рибними ресторанами чи локантами і написи «balik»(риба) кидаються вам у вічі на кожному кроці . Взагалі, зазвичай, турецькі локанти – хороші їдальні з традиційними стравами та великими порціями – розташовуються поблизу доріг чи базарів. У Трабзоні вони, звісно, розміщені недалеко від порту. Нарівні з кебабами, чорбою чи кефте місцеві локанти пропонують досить великий вибір рибних страв – від смаженої хамси чи філе макрелі з салатом й хлібом до тушкованого саргана або великої тарелі з камбалою. А спеціалізовані «балік ресторант» взагалі пропонують до сорока страв з риби та морепродуктів. І, що найголовніше, вам не просто приносять замовлену страву десь з глибин кухні – ні, ви маєте можливість вказати кухарю на обрану вами рибу, яка лежить тут же на шматочках колотого льоду при вході до ресторану. Що ж, традиції приготування страв з морепродуктів у Трабзоні дійсно сягають у сивої давнини – ще в XVII столітті відомий турецький мандрівник Евлія Челебі писав у своїй «Книзі подорожей»: «Але більше всього лази люблять хамсу, при купівлі-продажі якої вони здіймають страшний галас. Ця риба буває довжиною до однієї п’яді, тонка, з фіолетово-сріблястим відливом. З неї готують сорок страв: смажена, з юшкою, смажена в цибулі - яхни, пиріг з хамсою, тощо». Челебі навіть описує рецепт тушкування хамси в спеціальних кам’яних пательнях – «пиляках». Ода хамсі продовжується словами: «Вона настільки корисна, що за сім днів харчування нею безмежно зростає життєва сила людини: вона дуже поживна та смачна. Хамса лікує болі та зціляє людину, що поїсть її».
Зрозуміло, що після такої багатовікової реклами ми не втрималися і віддали належне смаженій хамсі. «Кава хамсі» - це велика таріль смаженої риби плюс овочевий салат з смачнючою оливковою олією та кошиком білого турецького хліба в сучасному рибному ресторанчику поблизу порту. І все це лише за 7 лір – тобто, всього 28 українських гривень!
Я по-доброму заздрю мешканцям Трабзону у цьому сенсі – вони мають змогу й зараз їсти свіжі дари моря протягом цілого року у місцевих закладах харчування чи купувати рибу на базарі або на чисельних розкладках в районі порту. На жаль, на протилежному березі Чорного моря, у нас, в Україні, фактично неможливо знайти рибного ресторану чи кафе, в якому продавалася б свіжа місцева рибна продукція, Тричі заморожена-розморожена заморська дорада, хек, форель чи лосось – це запросто, а от чорноморська султанка-барабулька, кефаль чи сарган – «ізвініте, нету». Хоча, якщо ви не фанат морепродуктів, в трабзонських локантах завжди знайдуться смажені, печені, варені чи тушковані м’ясні страви. І, звичайно, східні солодощі з вже традиційним чаєм. Місцевого колориту й тут додає чурчхела: волоські горіхи в застиглій виноградній патоці. Цей делікатес взагалі-то грузинський, але не забуваймо про лазів – одну з грузинських народностей, яка мешкає тут споконвіків. І, звісно, фрукти з затишних вологих теплих долин Понтійських гір завжди були предметом гордості та експорту мешканців Трабзона. Мандарини, лимони, апельсини, інжир, виноград, груші, гранати, хурма – все це навалом лежить як в фруктових відділах супермаркетів, так і на маленьких вуличних розкладках по всьому місту.