Тиміш і Розанда… Син гетьмана України Богдана Хмельницького Тиміш Хмельницький і донька князя Молдови Васіле Лупула Розанда Лупул… Жорстока і примхлива доля поєднала цих молодих людей у вихорі подій кривавого XVII століття.
Так, а зараз потрібно відвідати ще одне місце – старий цвинтар. Зупиняюсь біля цвинтаря, перед виїздом з села. Ну, тут вже проглядаються польські потуги: в поляків як – якщо в селі жив хоч один католик – все, це вже історична Польща. Ну, прямо, як в анекдоті про кацапа – де росте береза – «зємля россійская». Так і тут: на всіх польських сайтах фігурує інформація про старий польський(!) католицький цвинтар. Тому тут і ворота сучасні ковані, і , звісно, табличка новесенька польською. Але так і кортить запитати «зацєнтих ляшків»: а це нічого, що більша частина написів зроблена кирилицею, якою поляки ніколи в житті не користувалися, а старі кам’яні хрести ну один в один запорозькі «мальтійські», як на козацьких могилах по всій Україні та Кубані. Знімкую той з них, що як дві краплі води схожий на старий козацький хрест в батьківських Великих Каленичах, що на Хмельниччині. От тобі й «польський цвинтар»! То-то вже дав Господь Бог сусідів – ти йому брите, а воно – стрижене і край! Проте, нема на кого нарікати, тут ми самі винні – треба більше і послідовніше працювати над увічненням свого, українського, і на своїй землі, і на тимчасово втраченій. Ні, я сюди ще повернусь, і, думаю, вже не тільки як турист. Але на сьогодні досить – сідаю в машину і вирушаю на правий берег Дністра, до української Чернівецької області через напівукраїнську Північну Бессарабію, тепер Молдову.
