Вівторок
19/Бер/2024
07:07
Пошук
Таймер
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Ми знаходимося тут
Форма входу
Статистика
Flag Counter
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наші друзі




VOLOЦЮГИ   

МОНГОЛІЯ. ЗЕМЛЯ БЕЗ ПАРКАНІВ 2

(на попередню сторінку)

Вранці всі виповзли з захололої юрти. Коротка степова трава була вкрита легким нальотом інею. Початок вересня, але ж майже дві тисячі метрів над рівнем моря ... Вони поповзли вмиватися до струмка і тут побачили водоспад. Сон як рукою зняло. 24-х метровий потік води падав з рівного степового плато в чашу каньйону, який, починаючись тут, йшов на багато кілометрів вниз по річці. Фактично, водоспад знаходився не на самому Орхон, а на його правій притоці, але яка різниця, як він називався! Всі вони бачили багато водоспадів в Південно-Східній Азії, але цей виділявся особливою, можна сказати, суворою красою. Однак мінімалізм і, якщо можна так висловитися, аскетизм водоспаду з лишком компенсувався каньйоном притоки і Орхоном. Східняка не покидало неясне відчуття, що він вже десь бачив подібні пейзажі: вікові сосни і ялини стояли над кришталево - чистою водою, розділені великими каменями, ніби посаджені в рівне трав'янисте, без найменшого підліску, ложе річки.  

     

- Бонсай! - крикнув Східняк, задоволений тим, що згадав складне слово.

 - Що? - Не зрозумів Сталкер. 

  - Не «що», а «Ура!» по - японськи, Мавцзедун ти нетямущий - переклвв Сталкеру Монтана.   

- Та ні, хлопці, «бонсай» - це штучний садок маленьких дерев. Тут дерева великі, але стиль - ну прямо-таки як у кращих садах Японії!

  І, дійсно, дерева в каньйон могли служити наочним посібником, який ілюстрував, як мінімум, три стилі бонсай: теккан, сяка і кенгай, або, в крайньому випадку, хан-кенгай. Загальну схожість з декоративним садом якнайкраще підкреслювали рівні, акуратні доріжки і клаптики синьої матерії, які прикрашали багато дерев і купи каміння, схожі на степові «ово». 

 Краса водоспаду не настільки заворожила всіх, щоб не помітити написи на висоті двадцяти метрів на стрімкій скелі «Пасічук Дубовській ДМБ-80».  

 - О, зараза, наші і тут були - вирвалося у Монтани. 

- «Наші віздє билі, Фаня» - відомою фразою з Подерв'янського відповів Східняк.  

Доріжки вели вглиб каньйону, на велику і теплу галявину. Вітер віяв десь вгорі, в степу, а в каньйоні було тепло і безвітряно. У кронах сосен кричали сойки, а на галявині щосили скрекотали коники.  

О, "коники - стрибунці", - автоматично відзначив Монтана.   

- Коники - як різаний заверещав Хвиля. - Кращої наживки для риби в степу не буває. Полта! До мене! Ловити коників! - Водій підбіг до нього і вони із захватом почали полювати за верткими комахами.   

- Тьху ти зі своєю рибою! Зовсім довбанувся, прости Господи - сплюнув Східняк. - Я по каньйону і далі на гору. Хто зі мною?   

Монтана відмовився, пославшись на дебільний характер ​​Східняка, який зараз же попре на найвищу вершину найшвидшим темпом. Зголосився йти Сталкер, якому, за великим рахунком, було все одно, куди і з ким лізти, лише б поважче і побільше екстриму.   

   

Проте великого екстриму отримати не вдалось. Через кілька кілометрів каньйон поступово перейшов у глибоку долину з обривистими місцями краями. Вони звернули на південь і, перетнувши широкий степовий простір, досягли підніжжя гір, зарослих гарним хвойним лісом. Піднявшись на найближчу до них безлісу вершину,  друзі помилувалися прекрасною панорамою долини Орхону та Архангайского хребта, що виростав на обрії. На карті в «Lonely planet» цей хребет називався якось інакше, однак Східняк схилявся до назв, які вживали аборигени, будь то в Малайзії, Румунії чи тут, в Монголії. Далі похід, по суті, не мав сенсу - вони підіймалися на вершини крізь зарості ялиць і модрин, одначе, за деревами нічого не було видно. Місцями траплялись пеньки дерев, спиляних монголами на дрова. Ну, національний парк національним парком, а палити в юртах чимось треба ...    

Коли втомлені, але задоволені Східняк і Сталкер підходили до юрт, Сталкер мрійливо промовив:

   - Зараз би рибки поїсти, як думаєш, зловив він щось?  

 - Дідька лисого, теж мені, рибалка - любитель, я думаю. вже й вудку зламав зі злості.   

   

Східняк відкрив двері юрти, переступив поріг і завмер на місці побачивши Хвилю з ножем в руках, що обробляв великого тайменя. Повний котел з рибою стояв біля його ніг.  (Далі буде).

Вгору